Центральний банк Аргентини номінально володіє близько 2 мільйонами тройських унцій золота вартістю приблизно $4,5 млрд, проте фактична наявність цих золотих резервів нині викликає дискусії. Вперше цю інформацію неофіційно поширювали в локальний банківський сектор, а згодом підтвердила, але не пояснила влада.
Як зазначає El País, інформація про переміщення золота не була спочатку офіційно оголошена урядом чи центробанком країни. Вона надійшла від банківської профспілки, відомої як La Bancaria.
Лідер профспілки, лівий законодавець Серхіо Палаццо, подав запит до центробанку, чи відбувалися операції з відправлення золотих злитків за кордон протягом червня, зокрема 7 та 28 червня, через приватну охоронну фірму Lumil та British Airways. Палаццо також вимагав уточнити конкретні суми, їх призначення, адміністративні процедури та імена задіяних посадовців. На думку Палаццо, імовірно, золоті резерви були вивезені в Лондон або Базель з метою покласти золото на депозит і заробити на ньому відсотки.
Регулятор має місяць, щоб відповісти законодавцю, і досі цього не зробив.
Водночас міністр економіки Аргентини Луїс Капуто в інтерв’ю на телебаченні підтвердив факт переміщення золота за кордон. Він назвав цей крок “дуже позитивним”, пояснюючи, що золото в регуляторі не може бути використане, тоді як за кордоном воно може приносити прибуток. Проте міністр не надав конкретних деталей щодо кількості переміщеного золота, країни призначення або точної мети операції.
Президент Аргентини Хав’єр Мілей, не надаючи конкретних деталей, натякнув, що переміщення золота пов’язане з можливістю використання його як застави для отримання короткострокового кредиту. Він стверджує, що короткостроковий кредит потрібен для виплати додаткової суми іноземним кредиторам у майбутньому.
Опозиція та економісти висловили занепокоєння щодо прозорості операції та можливих ризиків. Існують побоювання, що золото може бути конфісковане через давні судові позови іноземних кредиторів проти Аргентини.
Економісти вказують, що логіка переміщення золота, враховуючи вартість необхідного страхування, не виправдовує операцію, оскільки прибутки дуже низькі. Колишній міністр економіки Мартін Гузман порівнює цю операцію з “закладанням бабусиних прикрас”, попереджаючи про ризики неповернення золота. Інші економісти, такі як Рікардо Аронскінд, зазначають, що цей крок суперечить міжнародній тенденції останніх двох десятиліть, коли багато країн прагнуть накопичувати золото в очікуванні можливих змін у світовому порядку.
