Національний банк України схвалив методологію стрес-тестування, яке передбачає оцінку показників діяльності банків та достатності їхнього капіталу в умовах базового макроекономічного сценарію та малоймовірної, але реалістичної кризи. Стрес-тестування є третім етапом оцінки стійкості банків.
Про це пише пресслужба регулятора. Мета стрес-тестування – оцінити спроможність банків виконувати основні функції за несприятливих умов, підтримуючи в такий спосіб економіку. Нацбанк визначить рівень можливих втрат банків та банківської системи загалом від ризиків у разі погіршення макроекономічних умов та необхідний запас капіталу для їх поглинання.
Відповідно до технічного завдання з оцінки стійкості, стрес-тестування у 2026 році пройдуть 26 банків із часткою понад 90% активів банківської системи.
Під час стрес-тестування оцінюватимуться майбутні показники банків на трирічний період за базовим та несприятливим сценаріями. Базовий сценарій ґрунтується на показниках:
- падіння реального ВВП у перші два роки прогнозного горизонту, що зумовлене одночасним скороченням виробництва та зниженням внутрішнього попиту в поєднанні з погіршенням умов зовнішнього середовища;
- пришвидшення інфляції через скорочення пропозиції та девальвацію, що водночас стримуватиметься через шок попиту і реакцію монетарної політики;
- зростання відсоткових ставок та підвищення вартості зобов’язань для банківського сектору з огляду на погіршення інфляційних очікувань та посилення монетарної політики;
- погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та добробуту домогосподарств і як наслідок, зниження їх фінансової стійкості і підвищення кредитного ризику банків;
- поступове відновлення економіки у третьому році прогнозного періоду.
У стрес-тесті припускається реалізація основних ризиків, притаманних банківській діяльності:
- кредитний ризик унаслідок настання дефолтів за кредитами. Подія настання дефолту оцінюється індивідуально для великих корпоративних боржників та на портфельній основі – для інших кредитів;
- процентний ризик через обмежену можливість банків відреагувати кредитними ставками (крім активів із плаваючими ставками) на стрімке зростання вартості зобов’язань і, відповідно, зниження процентної маржі;
- валютний ризик від переоцінки активів та зобов’язань банків, а також опосередковано через кредитний та процентний ризики;
- операційний ризик через додаткові втрати у першому році несприятливого сценарію.
Якщо визначені за результатами оцінки стійкості необхідні рівні достатності капіталу банку виявляться вищими за нормативні значення, відповідним банкам потрібно буде скласти програму капіталізації або реструктуризації. Виконання цієї програми має забезпечити досягнення встановлених необхідних рівнів достатності капіталу та стійкість банківської системи загалом.
