Андрій Лазоренко, співзасновник IdeaSoft
Ми звикли думати про розвиток AI як про гонку інтелекту: моделі стають розумнішими, швидшими, здатними обробляти дедалі більше інформації. Але справді цікаве питання виникає трохи далі. Що станеться, коли AI зможе приймати рішення, складність яких перевищуватиме здатність окремої людини їх повністю зрозуміти? Саме тут розмова про AI несподівано перетинається з блокчейном.
Світ змінюється швидше, ніж його архітектура
Сучасна архітектура суспільства створювалася в умовах значно повільніших змін. У 1970-х великі технологічні зміни могли відбуватися раз на кілька років. У 2000-х — раз на рік чи два. Сьогодні щось змінюється буквально щотижня або щомісяця.
AI лише прискорює цей процес. Проблема в тому, що суспільні системи не побудовані так, щоб адаптуватися з такою самою швидкістю. Коли швидкість змін перевищує швидкість адаптації системи, виникають хаос, конфлікти та нестабільність. І якщо цей процес продовжується, роль AI може змінитися. Він буде не просто інструментом, який допомагає людині щось порахувати або знайти відповідь. Йдеться про системи, здатні одночасно враховувати таку кількість факторів, яку окрема людина просто фізично не здатна проаналізувати.
Від персонального AI до колективного інтелекту
Один із можливих напрямків цього розвитку — дедалі глибша інтеграція людської свідомості та машинного інтелекту. Перші елементи такої моделі вже можна побачити на прикладі Neuralink: мозок безпосередньо підключається до комп’ютера, і людина може керувати ним без використання рук. Але концептуально наступний крок значно масштабніший — перехід від зв’язку однієї людини з комп’ютером до колективного інтелекту.
У такій системі люди можуть бути свідомо або несвідомо підключені до спільного інтелекту. Тоді знання фактично стають commodity: важливим стає вже не те, скільки інформації може запам’ятати одна людина, а те, до якого обсягу колективного знання вона має доступ.
Це нагадує фантастичний сценарій, у якому людина може за секунди завантажити нову мову, історію чи інший масив знань.
Але значно цікавіше не те, скільки такий інтелект знатиме. Цікавіше — які рішення він зможе приймати.
Рішення, які людина вже не може прорахувати
Окрема людина обмежена кількістю факторів, які вона здатна одночасно врахувати. Колективний інтелект такого обмеження матиме значно меншою мірою. Він потенційно зможе одночасно аналізувати величезну кількість економічних, соціальних та інших факторів і на їх основі приймати надзвичайно складні рішення.
І тут виникає парадокс. Рішення може враховувати настільки багато змінних, що окрема людина вже не зможе повністю пояснити, чому система дійшла саме такого висновку. Ми можемо опинитися в ситуації, коли рішення існує, але його логіка перевищує можливості окремої людини її самостійно відтворити. Саме в цей момент головним питанням стає вже не тільки інтелект. Головним питанням стає довіра.
Людина все одно залишається частиною системи
При цьому AI не обов’язково означає повне усунення людини з процесу прийняття рішень. У людини залишається свідомість і підсвідомість. Рішення, які приймає підсвідомість, не завжди математично правильні. Але вони можуть бути правильними з точки зору самого процесу прийняття рішення.
Тому можлива модель, у якій людська свідомість та AI не замінюють одне одного, а працюють разом. AI дає можливість обробляти величезну кількість факторів. Людина залишається біологічною частиною цієї системи. Але чим потужнішою стає така система, тим гострішим стає інше питання: звідки вона бере інформацію?
Якщо ми довіряємо AI, кому довіряє AI?
Будь-який AI приймає рішення на основі даних. Якщо система починає впливати на економічні чи навіть політичні рішення, недостатньо просто мати надзвичайно потужний інтелект.
Потрібен trusted data layer — рівень даних, якому можна довіряти. Потрібно розуміти, звідки походять дані, які використовує система, чи можна їх перевірити і чи не були вони навмисно змінені.
Тому що навіть надзвичайно розумна система залишається залежною від інформації, яку вона отримує. Умовно кажучи, хтось може запустити в неї «італійський вірус», єдиним завданням якого буде популяризувати піцу.
Сам AI може залишатися неймовірно потужним. Але якщо всередині системи з’явився механізм, який непомітно впливає на дані або результати, він почне паразитувати на всьому процесі прийняття рішень. І система поступово почне рекомендувати дедалі більше піци.
Приклад абсурдний навмисно. Але проблема, яку він демонструє, фундаментальна: чим більше ми покладаємося на AI, тим важливішою стає можливість перевірити те, на чому базуються його рішення.
І ось тут з’являється блокчейн
Якщо дивитися на блокчейн у цьому контексті, його роль значно ширша за фінансові транзакції. По суті, весь світ — це дані: фінанси, право власності, ідентичність та інші аспекти нашого життя. Блокчейн може стати глобальним довіреним шаром даних (trusted data layer) та рівнем розрахунків (settlement layer), який забезпечує прозорість, достовірність і узгодженість цих даних.
Усе, що AI використовує для процесингу та прийняття рішень, потребує системи, яку можна перевірити й аудіювати. І тоді блокчейн стає своєрідним клеєм між різними частинами цієї архітектури. AI відповідає за інтелект і обробку величезної кількості факторів.
Людина залишається частиною процесу через свідомість і підсвідомість. А блокчейн створює рівень даних і безпеки, який дозволяє перевіряти інформацію, на якій працює система. І чим складнішими ставатимуть рішення AI, тим важливішим буде не лише питання «наскільки він розумний?» Набагато важливішим може стати інше: «Чи можемо ми довіряти тому, на основі чого він думає?»
Можливо, майбутня технологічна перевага визначатиметься не тим, у кого буде найпотужніший AI, а тим, хто зможе побудувати для нього найбільш надійне середовище довіри. У такій системі цінність матиме не лише швидкість обчислень, а й можливість перевірити походження даних, логіку взаємодії між системами та сам фундамент, на якому працює інтелект. І саме тому наступний етап розвитку AI може виявитися не лише гонкою моделей, а й гонкою інфраструктур, здатних зробити їхні рішення перевірюваними.
