Костянтин Зеров, радник ЮК Молотай і Партнери, адвокат
Україна перебуває в правовому авангарді регулювання правової охорони AI-output, і вже 01.01.2023 р. надала спеціальний правовий режим охорони sui generis об’єктам, що згенеровані системами ШІ. Такий підхід щодо правової охорони результатів функціонування систем генеративного штучного інтелекту насправді не створює жодних лазівок. Навпаки, добросовісне інформування громадськості, що певний об’єкт згенеровано системою ШІ, а не створено, надає відповідному правовласнику (як правило, – користувачу відповідної системи ШІ) 25 років охорони майнових прав, які за своїм змістом є ідентичними авторським, тобто є комерційним поштовхом для добровільної правдивої ідентифікації таких об’єктів як AI-output.
Твори, створені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою, і надалі будуть охоронятися авторським правом.
Звісно, користувач системи ШІ може спробувати ввести громадськість в оману і заявити, що «це ж я власноруч намалював людину з шістьма пальцями», але який в тому практичний сенс? Навряд чи потенційна комерціалізація такого об’єкту буде тривалішою за 25 років, щоб заявляти на нього авторське право (життя +70 років по смерті автора).
На сьогодні жодна країна світу не має практики реєстрації прав інтелектуальної власності (чи прав особливого роду) на AI-output, і Україна не є виключенням. Натомість законодавство України дозволяє реєструвати авторське право на складені твори, тобто збірники, зокрема енциклопедії, антології, якщо упорядкування є результатом творчої діяльності автора.
Упорядник є особливим суб’єктом авторського права, якому належать майнові права на використання складених творів виключно у цілому, але за умови дотримання ним прав суб’єктів права інтелектуальної власності щодо кожного з об’єктів, включених до складеного твору. Авторське право упорядника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійне упорядкування тих самих об’єктів для створення інших складених творів, а суб’єкти права, твори чи AI-output яких включено до складеного твору, зберігають власні майнові права на такі об’єкти щодо їх окремого використання від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником складеного твору.
В Білій книзі з регулювання ШІ в Україні, презентованій Мінцифри, питання ідентифікації AI-output згадується в контексті добровільної процедури маркування, наприклад, за допомогою вебформи. Вебформа дозволяє розробнику або власнику системи «розповісти» про систему з ШІ в стандартизованій формі, добровільно надаючи інформацію про три ключові елементи — навчальні дані, алгоритми та простір прийняття рішень. Глибина розкриття інформації про систему є добровільною і визначається розробником, що дозволяє тримати баланс між прозорістю та міркуваннями захисту інтелектуальної власності. У результаті процесу розкриття (disclosure) автоматично згенеровану візуальну мітку та супроводжувальний код розробник може інтегрувати на вебсайт системи, забезпечуючи прозорість для кінцевих користувачів та надаючи доступ до розкриття у форматі відкритих даних. Важливо зазначити, що наявність міток добровільного маркування не означає наявності будь-яких сертифікацій та допусків, а є індикаторами того, що розробником добровільно прийняті відповідні заходи для підвищення прозорості системи.
Крім того, наразі триває розробка секторальних рекомендацій щодо деяких аспектів права інтелектуальної власності та штучного інтелекту, презентація яких запланована на осінь 2024 року.
