Никита Ізмайлов – засновник першого в Україні профільного інвестиційного фінтех фонду N1, в портфель якого входить один із найбільш швидко зростаючих українських мобільних банків sportbank. У великому інтерв’ю FinTech Insider він розповів, що в поточних умовах відбувається з інвесткліматом в Україні, як вплине на нього можливий вихід Kaspi і TBC, а також у які стартапи інвестує N1 та плани компанії на 2022.
Никита, у мене відразу питання про насущне, так би мовити. Як ситуація, що склалася зараз в Україні, впливає на інвестиційний клімат нашої країни? І які фактори впливають ще?
Безумовно, інвестиційний клімат в Україні зараз досить негативний, оскільки його формує інформаційний порядок денний, який нині транслює Захід. Для Англії, США та інших західних країн зараз вигідно подавати ситуацію у більш конфліктному ключі. Відповідно, всі західні ЗМІ ескалують ситуацію навколо нашого кордону та можливого вторгнення Росії. Чому їм це вигідно? У Байдена зараз дуже низький рейтинг, і він за рахунок цієї ситуації навколо України намагається його підняти. А щодо України з’являється негативна думка та підвищений ризик. Бажання інвестувати гроші в Україну набагато менше, ніж півроку тому. Фізично це позначається на тому, що гроші з облігацій внутрішньої позики виводяться, навіть із якимось дисконтом, зі збитком для себе. За рахунок цього підвищується курс національної валюти, тому що зростає попит на долар. Але загалом, зараз інституційні інвестори вже заспокоїлися – вони просто вже вивели все, що могли. Залишилося питання прямих інвестицій у країну – у частки компаній, у стартапи тощо. У цьому сенсі все й надалі погано, бо навіть ті хлопці, з ким я спілкуюсь – це невеликі європейські фонди, приватні інвестори – дуже бояться. Приклад – зараз на порядку денному є один із стартапів, до якого іноземні інвестори хотіли собі залучити українського партнера. Якщо два місяці тому ми говорили про оцінку 4 мільйони, то зараз можна сміливо говорити про оцінку 2 мільйони всього бізнесу. Люди настільки налякані, що їм уже не такі важливі цінники, аби якось розбавити свій ризик.
Резюмуючи – основним лейтмотивом та основним інформаційним порядком денним, який формує інвестиційний клімат, є звичайно ж вторгнення Росії в Україну. Однак це все підтримується більше західними ЗМІ, ніж розумним економічним змістом. У той же час це велика можливість для внутрішнього інвестора. Оскільки з’являється дуже багато “солодких” активів, починаючи з облігацій, які можна з дисконтом викупити і добре на цьому заробити, закінчуючи стартапами, куди не пішли закордонні інвестори. З’явилася нагода зайти в хорошу компанію.
Тобто найближчим часом ми почуємо новини про цікаві угоди на локальному ринку?
Якщо говорити про N1, то ми зараз справді щільно працюємо над парою угод – і щодо входження до капіталу наших українських компаній, і щодо залучення боргових зобов’язань на ці ж компанії. У цілому нині ця ситуація неправильна для економіки нашої країни. Якщо місцеві інвестори вкладають гроші в місцеві компанії, то в глобальному сенсі країна недоотримує нові ресурси.
Якщо говорити про інвестиції саме в український фінтех – чи є у вас цифри за минулий рік?
Точних даних у мене немає, але, за моїми оцінками, це вкрай маленька цифра. Якщо порівнювати зі світовими показниками, це десята частка відсотка. Саме тому ніхто не наводив цієї статистики, оскільки вона була б досить сумною. Ми можемо порахувати на пальцях однієї руки, в які компанії здійснювалися вкладення. Це кілька стартапів, які розвивають торгівлю цінними паперами, це такі проекти, як sportbank, izibank, можливо Банк Власний Рахунок, ще кілька платіжних систем та проектів, пов’язаних із фіскалізацією. Я думаю, загальна цифра інвестицій в український фінтех у 2021 році – до 100 мільйонів доларів.
І цього року буде ще менше. Чи потенційний вихід таких гравців, як Kaspi, TBC покращать ситуацію?
Якщо говорити про Kaspi, на нього зараз впливають два фактори. Перший – безпосередньо ситуація у Казахстані, на їхній батьківщині. За останні кілька місяців акції Kaspi втратили близько 30% вартості – їхня ціна впала зі 120 доларів до 80-90, компанія загалом втратила 8 мільярдів доларів вартості. Це суттєва цифра. Швидше за все, якусь частину цих коштів вони планували використати для того, щоб зайти в Україну – на маркетинг, на покупку додаткових гравців. Другий фактор – це безпосередньо ситуація в Україні. Основна проблема в тому, що Kaspi ліститься на Лондонській біржі. А риторика британського уряду дуже схожа на американську. Біржа та інституційні інвестори не можуть не приймати позицію держави. Відповідно, розширення Kaspi в Україну підвищує ризики Kaspi як компанії в очах лондонських інвесторів. Все це навряд чи дозволить їм активно заходити до України. Проте ніхто їм не забороняє робити Research&Development, вивчати ринок, отримувати ліцензію та таким чином відстрочити вихід на український ринок. Вони вже подалися у січні до Національного банку на отримання ліцензії. Процес займає 3-4 місяці, і з квітня-травня вони могли б активно розгортати діяльність. Однак я думаю цього не станеться, а почнеться все, швидше за все, ближче до кінця року. Якщо макроекономічна ситуація не зміниться.
Щодо TBC та Space, вони налаштовані менш серйозно, як мені здалося. Я не впевнений, що вони знайшли банківського партнера в Україні. У будь-якому випадку вони на кілька кроків позаду Kaspi, і про 2022 тут говорити не доводиться. Думаю, до середини 2023 року TBC можуть зайти на український ринок.
Вихід і TBC, і Kaspi – дуже гарна подія для українського ринку. Я цього дуже чекаю. По-перше, рейтинг України підніметься в очах міжнародних інвесторів з погляду країни, жителі якої є клієнтами чи потенційними клієнтами компаній, що лістяться на міжнародних біржах. Це автоматично підвищує вартість таких компаній, як sportbank. Обслуговуючи тих самих клієнтів, працюючи в тій же сфері, sportbank може коштувати, як і ці компанії, і вийти також на міжнародну біржу.
Але при цьому конкуренція для локальних гравців зросте.
Безперечно. Але якщо такі гравці як Kaspi та TBC вийдуть на український ринок, ринок буде визнаний біржею, тоді можна буде отримувати мультиплікатор не 3-5, а 10-15. Тобто, в капіталі ти зможеш коштувати у 2-3 рази дорожче. Якщо ми зараз оцінюємо sportbank у 50 мільйонів, то у майбутніх умовах він коштуватиме 150 мільйонів. При цьому сумніваюся, що у того ж Kaspi вдасться відкусити настільки великий шматок, щоб не дати вирости sportbank утричі. Тому можливість вирости в оцінці набагато важливіша, ніж гіпотетична конкуренція. Навіть з погляду того, що український користувач звик працювати з картками Visa та Mastercard, а у Kaspi саме поняття картки викорінилося років п’ять тому. Коли Kaspi став домінувати на ринку фізосіб, він перейшов на обслуговування рахунків. Це питання, чи зможуть вони адаптувати свої процеси та маркетинг, щоб брати участь у такому конкурентному полі. Враховуючи ще open banking та PSD2, це для них стає завданням із зірочкою. Так, їм однозначно буде складно в Україні. Не знаю, хто буде їхнім основним конкурентом. Навряд чи monobank, тому що його дуже складно наздогнати. Навіть ми – маю на увазі sportbank – у якомусь сенсі не вважаємо mono своїм конкурентом.
З азіатськими конкурентами зрозуміло. А якщо такий необанк, як Revolut, повноцінно запуститься в Україні – чи стане він сильним конкурентом?
Якщо ми говоримо про європейців, всі вони десь лістяться. Або на біржах, або залучили позики від тих самих інституційних інвесторів. Відповідно вони знаходяться під впливом великих корпоративних структур, які оцінюють ризики цих конкретних компаній. І хоч би як Влад Яценко любив Україну, великі корпоративні товариші навряд чи дозволять йому зайти на український ринок, бо це знизить ризик-рейтинг компанії. Вже не кажучи про те, що це складне завдання – тут йому треба було б і банк робити, і ліцензію отримувати, і “буцатися” з регулятором.
Як виникла ідея створення вашого фонду N1? І чому саме фінтех?
Почну з другої частини питання. Для мене спочатку був “фін”, а потім уже з’явився “тех”. З початку свого професійного шляху я займався фінансами, економікою, бухгалтерією. Я закінчив Українську академію банківської справи, пішов туди за відчуттями – працювати з цифрами, грошима це моє. І потім поступово все пішло цим шляхом. Були дрібні підприємницькі проекти, у яких намагався реалізовуватися як фінансист. Потім це вилилося у те, що я став аудитором KPMG, там одержав міжнародний досвід. Після цього стався Parimatch, де я працював CFO. Загалом, протягом останніх 15 років так чи інакше я займався фінансами. Але невеликий переворот стався вже коли я працював у Parimatch, оскільки це онлайн-компанія. І там насамперед тех, а потім уже все інше. До всіх питань треба було підходити технологічно. Там я познайомився з поняттями платіжних систем, онлайн-банкінгу, продуктових рішень для користувачів. Мене це затягнуло, і вже після того, як пішов з PM, я зрозумів, що мені цікаво рухатися в цьому напрямку. Ось тоді першим проектом у голові зародився sportbank, який ми запустили разом із Денисом (Саприкіним, CEO sportbank – ред.) та іншими партнерами. З’явилося кілька інших компаній. І коли я зрозумів, що мені не вистачає сил та рук керувати всіма проектами, я почав набирати людей навколо себе. Спочатку з’явився Олексій Кулик – зараз фінтех-партнер, згодом інвестдиректор Ірина Бараненко. Спочатку це була невелика група людей довкола Нікіти. Коли прийшло розуміння, що проекти потребують системності, а ми – самоідентифікації, тоді ми вирішили стати компанією. У цей момент з’явився N1, який спочатку позиціонувався як керуюча компанія, яка веде кілька проектів, є головним менеджером. Але потім ми собі зрозуміли, що в нас також велика венчурна складова. Що ми маємо ресурс і ми готові інвестувати. Тоді ми з компанії, що управляє, піднялися до рівня фонду. Зараз для нас N1 – це не тільки про інвестування, а й про управління та привнесення цінностей у ті компанії, які ми взяли на борд. Я, як власник, схиляюся до того, що N1 піде більше в інвестиції, але при цьому управління залишиться.
Розкажіть, а ці інвестиції залучаються від різних інвесторів?
Для інвестицій я використовую власні кошти, які закумулював. Але практично ніколи не йду в проект самостійно. У проекті в мене є співінвестори. Якщо розглядати на прикладі sportbank, то зараз нас четверо інвесторів. Олександр Швець та Андрій Савченко були зі мною з самого початку, а потім зайшов ще Сергій Тігіпко на чверть – 25%. Такий формат інвестування у мене в більшості проектів. Але я не відповідаю за частку інших інвесторів. Є моделі, в яких керуюча компанія бере на себе управління бізнесом і періодично звітує перед інвесторами. В нас по-іншому. Хоча я не виключаю, що в майбутньому, років через два-три, коли ми устоїмося на власних грошах, то почнемо ширше залучення із ринку. Тоді, можливо, почнемо інвестувати в європейські проекти, де багато інвесторів. За українськими мірками у нас поки що достатньо власних коштів, щоб розвивати місцеві проекти.
Теоретично ви могли б продати свою частку в sportbank?
Чому б і ні. Все продається, все купується. Якщо говорити про поточний момент, то, звичайно ж, хочеться досягти результату власними силами, тому що продаж частки бізнесу, поки він не вийшов на пік, це в будь-якому випадку легкий екзит. Тобі дали гроші, все гаразд, але проект не добіг до успіху. Старші і більш досвідчені інвестори кажуть, що якщо тобі пропонують гроші, які тебе влаштовують – потрібно продавати. Мені ж поки що хочеться добігти.
Ви плануєте розширення портфеля компаній N1? І який у вашої компанії підхід до інвестування?
Так. Ми знаходимося в постійному пошуку. Минулого року ми переглянули близько 70 стартапів, з яких ми профінансували два. Варто зізнатися, що так системно переглядати стартапи ми розпочали лише торік. І кілька з них дійдуть цього року до тієї стадії, коли ми дістаємо гроші та віддаємо компанії.
Дуже багато пов’язано з акселерацією. Є хлопці, з якими ми перебуваємо практично в постійному спілкуванні, але в які ще не проінвестували жодної копійки, крім свого часу та грошей на акселерацію. Тому що багато хто приходить з гарною ідеєю, але у них немає MVP. І Іра Бараненко, інвестиційний директор, наймає цілу групу спеціалістів, які працюють зі стартапом. Це серйозні бізнес-коучі, системний підхід, щоб протягом кількох місяців сформувати розуміння, чи робоча у них бізнес-модель чи ні, варто інвестувати чи ні. Це не так, що зібралися, подивилися презентацію та вирішили інвестувати. Ми в таке не граємо. Якщо нам сподобалася бізнес-ідея, ми її жорстко опрацьовуємо далі. І потім уже на 3-4 місяць, коли Іра демонструє результати, ми ухвалюємо рішення про інвестування. Це добре і для самого стартапу – у них за цей час проходить етап завищених очікувань, вони більш тверезо оцінюють свої ризики та дивляться на свою модель. А ми зі свого боку краще вивчаємо команду, яка до нас прийшла. Команда за 10-15 ітерацій проявляє себе повністю.
Якщо це більш зріла компанія, у якої етап MVP пройшов, є кілька клієнтів і статистика, то такий глибокий підхід вже не потрібен. Це вже компанія, що назріває. Там занурення набагато менше, але все ж таки воно присутнє. Скрізь намагаємося частинку себе додати, а інакше навіщо інвестувати?
Чи були проекти, які витратили свій час, ви на них витратили свій, але зрозуміли, що не спрацює?
Близько 10, причому витрачено було багато часу. До речі, кілька проектів були з тієї сфери, яка зараз на бумі та пов’язана з цінними паперами. Одна з команд пройшла цілу акселерацію, кілька місяців ми переглядали продукт, робили технологічний Due Diligence, бізнес Due Diligence, але в результаті дійшли висновку, що на даний момент ця модель не є прибутковою. Тобто ті вкладення, які ми зробили б минулого року, окупилися б приблизно до 2028 року. Це має сенс для тих, хто хоче закріпитися у цьому сегменті на довгострокову перспективу. Я вважаю, що доти, доки в Україні власні біржі не працюватимуть, поки наші компанії не зможуть давати ту ж маржинальну торгівлю акціями у себе всередині, а не виводячи кудись, ти будеш лише посередником, який передав клієнта і заробив тільки комісію. Тобто ти стаєш псевдоафіліатом, а це не є повноцінним бізнесом.
Як взагалі відбувається процес пошуку стартапів? Чи це вони до вас звертаються?
З усіх можливих каналів ми збираємо інформацію про стартапи, а також скрізь, де хоч якось виявляються стартапи, ми намагаємося їх витягнути. Насправді ринок досить вузький, стартапів досить мало. Якщо минулого року, як я вже сказав, ми переглянули 70 стартапів, то цього хоч би переглянути 50. Тому що культури створення стартапів в Україні практично немає, особливо тих, які орієнтуються суто на український ринок. Найчастіше стартапи хочуть створити світову історію, отримати одразу мільярдні оцінки. І дуже мало приземлених людей із досвідом, які розуміють, що спочатку потрібно локально попрацювати, зробити MVP, а потім уже намагатися масштабуватись. Ми шукаємо стартапи, використовуючи особисті контакти команди, збираємо заявки через сайт https://n1.fund/, стаємо партнерами конференцій, беремо участь у стартап пітчингу, нам пишуть на сторінки N1 в соціальних мережах, а також у нас є підрядник, який скаутить нам проекти.
А рішення про взяття стартапу на борд приймаєте ви одноосібно чи разом із командою?
Рішення про взяття в інкубатор чи акселератор приймає Іра – це повноваження її відділу. А рішення про інвестування у той чи інший стартап приймає спеціальний комітет у складі п’яти топ-менеджерів N1 шляхом прямого голосування. І найчастіше це одностайне рішення.
Які основні поради ви дали б стартапам, які бажають залучити інвесторів?
Є різна насиченість стартаперського поля. В Україні вона дуже перебільшена. Насправді, якщо стартап хоч якось проявляється, десь з’являється – його помітять. Це за кордоном популярні елевейтер-пітчинги, стартапів та інвесторів багато. У нас цієї культури немає, тому стартапу, щоби бути поміченим, треба не боятися розповісти про свою ідею. Навіть якщо це рівень до MVP. Прийти та розпочати діалог на цьому етапі можна і навіть потрібно. Тоді за два-три місяці можна отримати фаст-трек, використовуючи ті акселераційні можливості, які ми маємо. Я не говорю про інші фонди, тому що інші фонди здебільшого позиціонують себе як венчурні. Вони інвестують якусь суму і чекають, доки стартап зросте. Мало хто морочиться саме в управлінні. Ми ж йдемо саме таким шляхом і в цьому бачимо сенс свого існування. Легко створити венчурний фонд – щоб керувати мільярдом, тобі потрібно 5-7 осіб. Юрист, фінансист, пара аналітиків та засновник, який приймає рішення. А ось щоб безпосередньо керувати, тобі вже під кожен вид бізнесу, до якого ти зайшов, потрібні фахівці, команда глибшої аналітики, люди, які працюють із кадрами тощо. Це все вже набагато складніше.
Як зібрати таку команду?
По шматочках, дуже точково. Іноді це справа випадку та удачі. Швидше це навіть 90% везіння та 10% постійного пошуку. Не зупинятися у пошуку, навіть якщо знайшов хорошого спеціаліста, а бути у постійному пошуку. І важливо, щоб вся команда була на це націлена.
А стартапам зі свого акселератора теж допомагаєте у пошуку кадрів?
Так, для С-левела однозначно допомагаємо. Це якраз те, що їм дуже складно робити. До нас у команду нещодавно приєдналася Ніна Казакова. Вона, на мою думку, є одним із найкращих HR бізнес-партнерів у Києві. Вона має великий досвід і глибоку експертизу саме в наймі фахівців С-левела, а також великий досвід роботи в керуючих компаніях інвестиційних фондів.
Послуги професійного хедхантера коштують досить дорого, це близько 20-30% від річної зарплати того спеціаліста С-рівня, якого ти шукаєш. А якщо це стартап, то йому, по-перше, складно позиціонувати себе як організацію з перспективами для конкретної людини. По-друге, це дуже дорого для стартапу. Наш імідж і наша системність дуже допомагають у пошуку кадрів. Топовий співробітник розуміє, що він йде в стартап при фонді, а значить, якщо щось не вийде з цим стартапом, то він зможе знайти себе в інших наших компаніях. Ця внутрішня міграція добре працює як аргумент.
Які тренди у фінтеху ви зараз відслідковуєте та вважаєте найцікавішими?
Якщо говорити про Україну, то основний тренд – вбудовані фінанси, embedded finance. Ті компанії, які не є банками, починають запускати банківські функції, платіжні, обслуговування рахунків. Цей тренд заснований на тому, що, на думку засновників та власників цих компаній, людині потрібно надати фул-сервіс продукт. Проте, як на мене, через кілька років цей тренд вщухне, бо все-таки якісно виконувати цю функцію може лише спеціалізована організація. Так, у багатьох інтернет-магазинах буде доступне, наприклад, зберігання балансу, можливість переказу грошей, але активно цим не користуватимуться. Це як елемент екосистеми. До банківських послуг довіри більше, ніж до такого сервісу в інтернет-магазині.
Другий тренд – open banking та PSD2. Для Заходу це вже не тренд, для України все ще актуально. І основне, на що він вплине в Україні – це на прийом та виплату масових платежів та систем оплати. Не сам формат відкриття рахунків, або методи кредитування, а зміниться саме платіжний ринок. Оскільки PSD2 та інструменти відкритого банкінгу дозволять йти в обхід Visa та Mastercard та здійснювати платежі безпосередньо з рахунку на рахунок. Відповідно, це здешевить процес еквайрингу і весь процес для мерчанта. Ринок запропонує дешевший продукт, який одразу ж стане популярним. А для користувача це навіть зручніше – потрібно заповнити мінімум реквізитів, у додатку банку натиснути кнопку та оплатити. Це однозначно відбудеться і достатньо скоро – швидше за все, після вересня 2022 року, коли відповідне законодавство набуде чинності. До кінця року багато всього зміниться.
І третє – це зближення криптоплатформ та фіатних платформ. Вже до кінця року для нас буде абсолютно нормальним, коли на стартовому екрані sportbank або monobank будуть гривні, євро, долари та біткоїн. Якщо тобі потрібно буде подивитися свій баланс у Binance, ти просто зайдеш у банківську програму та побачиш цю інформацію. У тебе буде можливість оперувати своїми криптомонетами там, де ти оперуєш своїми фіатними грошима.
А в глобальному масштабі я ще додав би тренд Web 3.0, оскільки там є сильний запит на хайп. Для мене Web 3.0 – це спосіб презентації споживання продукту. Тобто це якась платформа, де ти споживатимеш той самий продукт (наприклад, банківський), який ти вже споживаєш, просто у веб-середовищі. Уявімо, що вам потрібно оформити кредит, ви йдете у віртуальне відділення банку і у віртуального помічника замовляєте кредит. По суті, продукт той самий, але спосіб візуалізації інший.
І ще одне. З’являються блокчейн технології, які здатні пропускати більше 50 тисяч транзакцій в секунду. Це досить серйозне навантаження. Зараз біткоїн здатний пропускати 2-3 транзакції за секунду, ефір – 10-15. А нові технології здатні пропускати десятки тисяч транзакцій за секунду. І це дозволяє такій блокчейн технології, наприклад Solana, робити досить масштабними високонавантажувальні сервіси, у тому числі платіжні. Я передбачаю, що з’являтимуться проекти масового характеру, такі як мобільні банки, але зроблені на блокчейн технології. Ці технології зараз проходять proof-of-concept і вийдуть із бета-версії у 2022 році.
Щодо NFT, гадаю, що цей ринок теж пройде якусь трансформацію. Зараз володіння NFT токеном означає право власності на сам актив. Найближчим часом відбудеться поєднання цих двох речей і в користувача, крім NFT токена, з’явиться право власності на актив. Тільки в такому ключі цей тренд набуде довгостроковості. Twitter максимально наблизився до цього. Зараз у користувача, який на своїй іконці розмістив NFT, можна переглянути інформацію, у скільки йому обійшовся NFT, пов’язаний з цією картинкою. Це перший крок до того, щоб мати можливість демонструвати свій добробут через NFT.
Як ви вважаєте, український ринок банкінгу – і зокрема необанкінгу – достатньо насичений?
З одного боку, український ринок насичений у тому сенсі, що користувачі знають про існування мобільних банків – більш ніж 90% користувачів, і це високий показник. Однак далеко не всі користувачі відмовилися від звичайних банків та перейшли на мобільні банки. Відповідно, будь-який з цих користувачів – це потенціал та можливість для зростання нових необанків. Але варто зауважити, що у старожилів банківського ринку, таких як Приват, Ощад та інші, продукт візуально мало чим відрізняється від мобільних банків. Вони будують якісні мобільні додатки. При цьому всередині це все ще бюрократичні банки, тому з погляду візуалізації продукту вони підтягуватимуться, ставатимуть кращими і красивішими, але з погляду користування продуктом відставатимуть. Це єдиний момент, який мотивуватиме користувача переходити на мобільні банки в надії на те, що обслуговування буде легшим і простішим.
Никита, як стати ефективним менеджером?
Для мене основний принцип – і я намагаюся його проповідувати – це так званий правдивий менеджмент. Тобто, не намагатися прикрасити ситуацію, хоч би якою вона була. Насамперед, бути на 100% правдивим із собою. Коли люди відчувають, що ти їм не брешеш, вони впевнені в тобі на 100% як у керівнику, тоді вони виконують поставлені завдання з більшою усвідомленістю та з більшим розумінням того, що відбувається. Це про незручні моменти, коли ти правдиво описуєш ситуацію, якою б негативною чи незручною вона не була б насправді, а не намагаєшся прикрасити. З одного боку, це може сприйматися негативно, але з іншого боку – ти щирий та чесний.
А з погляду особистого, це постійне заняття спортом та відстеження стану власного організму. Я витрачаю дуже багато часу, щоб стежити за своїм тілом, станом здоров’я та розуму, по кілька годин на день витрачаю на це.
Що вас надихає?
Надихають приклади людей, яких я знаю, які досягають успіху. Приклад – Тімур Турлов, “Фрідом Фінанс”. Він мій однолітка, при цьому входить до списку Forbes Казахстан, вийшов на NASDAQ з “Фрідом Фінанс”. Мені імпонує, як він думає, як себе позиціонує.
Ще один гарний приклад – Сергій Токарєв. Зі своїм особливим баченням, він вкладає у розвиток себе та речей, які пов’язані з освітою в Україні, з IT-сферою. Це також мотивує.
Сергій Портнов – ще один чудовий мотивуючий приклад, мій партнер у багатьох бізнесах, зараз голова наглядової ради Parimatch. Останнім часом у нього сильно прокачалася моральна сторона. Він заглибився у релігійні речі і намагається привнести це в бізнес.
А ось Безос, Маск та інші – мене це не надихає. Вони живуть у інших реаліях.
Не боїтеся помилятися?
Є із цим проблема. Але однозначно намагаюся це у собі побороти, намагають робити та ризикувати. Тому що страх фейлу, страх щось десь упустити або не так себе проявити заважає реальним діям.
Які цілі ставите на 2022 рік собі та компанії?
Почну з компанії. N1 цього року планує проінвестувати чотири нові проекти, витратити на це понад 5 мільйонів доларів. І зміцнитися у тих компаніях, у яких ми вже є співінвесторами.
Щодо моїх планів, хочу більше часу проводити зі своєю донькою – їй лише два тижні. У мене є ще два старші сини. Тому планую зміцнитись у сім’ї. Не номінально, не заради соцмереж, а саме душевно.
