Наприкінці минулого тижня Уряд схвалив проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відповідності актам права Європейського Союзу та відповідним критеріям, встановленим Європейською платіжною радою, з метою приєднання України до Єдиної зони платежів у євро (SEPA). Законопроєкт був розроблений Міністерством фінансів у співпраці з DG FISMA та іншими органами та встиг викликати бурхливе обговорення суспільства. Чи дійсно документ створює загрозу інституту банківської таємниці в Україні – детальніше нижче.
Що передбачено законопроєктом
Як зазначили в Міністерстві фінансів, мета даного законопроєкту – приведення українського законодавства у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму у відповідність до актів права Європейського Союзу. Це є обов’язковою умовою для забезпечення подання офіційної заявки на приєднання України до SEPA ( Single Euro Payments Area).
Перш за все, проєктом закону передбачено створення реєстру банківських рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб, адміністратором якого буде Державна податкова служба.
До цього реєстру будуть вноситись такі відомості:
- дата відкриття і закриття банківського рахунку, рахунку у цінних паперах, платіжного, іншого рахунку або електронного гаманця;
- вид та номер рахунку, що містить номер IBAN;
- ПІБ власника рахунку, індивідуального банківського сейфа;
- дані про установу, в якій відкритий рахунок чи сейф;
- номер та дата договору про надання індивідуального банківського сейфа (дату початку та строк дії, дату припинення договору, дані про осіб, які мають доступ до індивідуального банківського сейфа згідно з цим договором).
Водночас у Мінфіні наголосили, що до зазначеного реєстру не передаються відомості про рух і залишки коштів за рахунками громадян та про вміст сейфа.
Також законопроєктом передбачено:
- створення Реєстру кінцевих бенефіціарних власників трастів або інших подібних правових утворень (знову ж таки за адмініструванням ДПС);
- удосконалення процедури верифікації інформації про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб та механізму застосування заходів впливу за неподання, несвоєчасне подання, подання завідомо недостовірних відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до Єдиного державного реєстру;
- впровадження ефективних, стримуючих та пропорційних санкцій за порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, які відповідатимуть вимогам ЄС про запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (штрафи від 170 000 до 500 000 грн);
- створення механізму викривачів у сфері фінмоніторингу та їх захисту;
- розширення переліку спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу – з метою удосконалення контролю відмивання грошей та інших незаконних фінансових операцій, запропоновано розширити перелік тих, хто зобов’язаний звітувати про підозрілі транзакції, а саме: додати довірчих власників трастів і торговців культурними цінностями, які проводять операції через “вільні порти”, якщо сума перевищує 400 тисяч грн;
- недопущення до управління та/або контролю за спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу злочинців або їх співучасників (спільників).
У разі прийняття закон може запрацювати в 2027 році.
Банківська таємниця та інші питання до законопроєкту
Як підкреслив народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк, ті відомості, які міститиме реєстр, не створюють загрози інституту банківської таємниці, адже не йдеться про рух коштів, відслідковування операцій та залишків по рахункам і сейфам. Але законопроєкт викликає ряд інших спірних питань.
Зокрема, адміністратором такого реєстру мала б бути Державна служба фінансового моніторингу України, а не податкова. Чому таке рішення прийняв Мінфін – невідомо. Більше того, рекомендації ЄС також не містять інформації про податкову як регулятора цього реєстру.
Спірним є також описаний в законопроєкті доступ Міністерства фінансів до матеріалів фінансового моніторингу, які відправляються за кордон. Це суперечить питанню незалежності фінансового моніторингу.
Також Железняк підкреслює, що Кабмін спробував одним проєктом змінити одразу 10 законів і 5 кодексів — включаючи КУпАП і КК. “Але є одне суттєве «але»: змінювати кодекси «по дорозі», через законопроєкти, які мають іншу основну мету, — заборонено. Це базове правило законодавчої техніки. Зміни до цих кодексів вносяться лише окремими законами”, – додає нардеп.
Тож представник фінкомітету Ради вважає, що не на часі працювати над даним законопроєктом, а комітет, як і народні депутати, не готові за нього голосувати.
Що таке SEPA і що дасть Україні приєднання
SEPA (англ. Single Euro Payment Area, єдина зона платежів у євро) – це платіжний стандарт, що передбачає здійснення всіх євро платежів на однакових умовах як всередині країни, що є частиною SEPA, так і між країнами-учасницями. До зони SEPA входять всі члени Європейського Союзу, а також Велика Британія, Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Монако, Сан-Марино, Андорра та Ватикан.
SEPA називають аналогом SWIFT, створеним спеціально для єврозони в 2008 році. Поява цих платежів знизила вартість переказів в євро з однієї країни в іншу, а також прискорила та полегшила процес переказу для клієнтів. Серед ключових переваг цієї системи грошових переказів – швидкість, низькі комісії, простота і доступність.
Завдяки приєднанню України до SEPA перекази в країни ЄС для українських громадян і бізнесу стануть швидшими і дешевшими, а процес відправлення та отримання переказів у SEPA буде максимально схожим на здійснення переказу коштів в межах України.
Загальна ж мета інтеграції України з SEPA – спрощення взаємодії українського бізнесу та громадян з ринком ЄС та зменшення витрат учасників платіжного ринку за рахунок використання стандартизованої платіжної інфраструктури ЄС.
