Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА, засновник Open API Group
Липень дав платіжному ринку три регуляторні сюжети, які зазвичай живуть окремо: проєкт постанови Нацбанку про контроль за платіжними операціями, урядовий законопроєкт про інтерчейндж і пакет кіберполіції про криміналізацію дропів. Разом вони показують дві протилежні школи роботи з нормою. У перших двох європейську рамку переносять вибірково: беруть те, що дає швидкий ефект, і лишають те, без чого перше не працює. У третьому розробник тримає документ відкритим, доки склад норми не стане повним.
Моніторинг: вимоги посилюють, інструменти прибирають
17 червня Нацбанк оголосив проєкт постанови про контроль за платіжними операціями. Щоб зрозуміти масштаб: розбір забрав сорок годин онлайн-роботи – десять на построчне читання в робочій групі та ще тридцять на доопрацювання, – і через ці сесії пройшли 186 фахівців з 51 учасника ринку. Результат – таблиця на сорок аркушів із готовою редакцією кожної спірної норми.
Зауваження переважно технічні: оціночні поняття там, де потрібні чіткі критерії, розбіжності з чинними актами. Але головне не там. Проєкт викидає цілий розділ чинних правил емісії та еквайрингу, не переносячи його в новий документ. А в тому розділі записано три речі: банки повинні обмінюватися інформацією про шахрайські операції й підтверджувати її правоохоронцям; клієнт дає на це згоду в договорі; банк може зупинити переказ і повинен повернути гроші ошуканій людині. В разі ухвалення проєкту без змін, те, що ринок будував роками, руйнується.
Виходить конструкція, де обов’язок побачити підозрілу операцію посилюється, а обовʼязок зреагувати та повернути кошти прибирають. У Європі рухаються навпаки: PSR і PSD3 прямо зараз добудовують саме ланцюжок «виявив на підставі всієї доступної інформації – зупинив – відшкодував вчасно, згідно внутрішньої процедури, затвердженої Правлінням банку».
Інтерчейндж: часткової імплементації не буває
Другий сюжет – законопроєкт Мінекономіки, підготовлений для схвалення урядом як законодавча ініціатива: знизити міжбанківську комісію до європейських рівнів – 0,2% за дебетовими і 0,3% за кредитними операціями, з проміжними 0,5% у 2027-му й цільовими з 1 січня 2028 року.
Проти самої ідеї заперечень немає. Європейський регламент, з якого взято ці цифри, працює десять років, і Україна до нього прийде. Питання в іншому: з двадцяти його ключових позицій дев’ять не перенесено взагалі, п’ять – зі змінами, шість збігаються. І ці шість – рівно ті, що зменшують дохід емітента.
Бо регламент – не прайс-лист. Це конструкція з 20 елементів, у якій знижена ставка тримається на противагах. Саме противаги й лишилися за бортом.
Перша – винятки. Регламент прямо виводить з-під граничних ставок зняття готівки та корпоративні картки; у проєкті цих застережень немає. Наслідок арифметичний: банкоматна мережа втрачає джерело фінансування, а банкомат, який не окупається, банк рано чи пізно знімає. У містечку, де АТМ один, це означає, що людина втратила доступ до власних грошей – саме тоді, коли через війну і знеструмлення готівка часом єдиний спосіб розрахуватися.
Друга – правила ринку. Разом зі зниженням комісії регламент дає торговцю право не приймати поспіль усі картки і прозору тарифікацію, покупцеві – вибір застосунку на ко-бейджинговій картці, ринку – розділення схеми і процесингу. Тільки ці норми можуть довести економію від комісії за еквайринг до цінника в магазині. Без них зниження спиниться на рівні торговця, і покупець ніколи не побачить нічого.
Третя – межі й механізм. Регламент встановлює ставки лише для доместікових операцій – проєкт це ігнорує. Гранична ставка є, а хто мусить її дотримуватися і що буде за порушення – не написано.
Хто заплатить за прибрані противаги і нікому не потрібну штурмовщину, зрозуміло. Втрачений дохід емітент компенсує єдиним способом – вартістю обслуговування картки; дослідження на замовлення Єврокомісії показало, що після зниження ставок емітенти в ЄС втратили десятки мільярдів євро. В Україні додається війна: той самий банк підтримує антифрод, банкомати й безперебійні платежі під обстрілами. А Європейська рахункова палата в 2025 році зауважила, що Єврокомісія встановила свої 0,2–0,3% без доказової бази доцільності. В українському проєкті немає навіть аналізу регуляторного впливу, обговорення не передбачено, а позицію запитали лише в державних банків – і навіть не в усіх.
Звідси головне. Проєкт подають як крок до ЄС, але європейські бюрократи не переймаються частинами: на скринінгу Комісія дивиться, чи перенесено акт повністю, а не чи є в національному законі схожа цифра. Узяти главу про ставки, відкинути винятки й правила ринку – і назвати це імплементацією – це не наближення до вступу, а профанація євроінтеграції, яку видають за євроінтеграцію. Переписувати такий закон доведеться однаково.
Тож питання не в тому, знижувати комісію чи ні. Знижувати. Питання – увійти в європейське рамкове регулювання цілком, а не однією цифрою з Директиви. І в строках: 0,5% з 1 липня 2028 року, а 0,2-0,3% – з дня вступу в ЄС, коли конструкція зможе працювати повністю, а не вибірково.
Стаття 200¹: як це робиться нормально
На цьому тлі третій сюжет виглядає інакше. Кіберполіція підготувала пакет змін до Кримінального кодексу – стаття 200¹, що криміналізує дропів.
Показова не лише норма, потрібна ринку роками, а й метод роботи над нею. Пакет готувався в діалозі з ринком, розробники системно опрацьовують зауваження і звіряють склад із європейською директивою про боротьбу з платіжним шахрайством – тією самою рамкою, яку в інших сюжетах беруть фрагментарно. Вікно для правок відкрите до 1 вересня – щоб склад вийшов повним і норма працювала з першого дня.
Це й є нормальна нормотворчість: якість тексту важить більше за швидкість ухвалення, а професійну експертизу враховують, а не відзвітовують про неї.
Що з цього випливає
Три документи, три відомства – два способи писати норму. Один бере те, що дає швидкий ефект, і лишає на потім те, що робить норму здійсненною. Другий доводить конструкцію до робочого стану, доки вікно відкрите. Різниця не стилістична: «потім» настає для клієнта, чиї кошти пішли на дроп-картку тоді, коли банк уже мусив побачити операцію, але не мав підстав її зупинити. І для мешканця містечка, де банкомат прибрали, бо не окупався.
Обидва проблемні документи можна і потрібно виправити: вони в стадії, коли зауваження приймають. Робочий приклад – поруч. Головне, як завжди, інтеграція, а не профанація.

