Реформа факторингу: що змінять законопроєкти, представлені наприкінці 2024 року

Наталія Чорна, юрисконсульт, адвокат фінтех-компанії Activitis

Торговий факторинг є важливим інструментом розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, оскільки відкриває для продавця (клієнта) можливість швидко отримати реальні кошти за поставлені іншій особі (покупцю\боржнику) товари або за надані послуги – за рахунок надходження цих коштів від фінансової компанії-фактора на підставі відповідних укладених договорів факторингу (надання фактором фінансування під відступлення клієнтом права грошової вимоги до покупця\боржника).

Разом із тим, значення даної фінансової послуги тривалий час було недооціненим у вітчизняній структурі бізнес-процесів. Але щороку загальна частка торгового факторингу на небанківському фінансовому ринку зростає, що є життєво необхідним для відновлення української економіки на тлі повномасштабного вторгнення російської федерації на територію нашої держави.

Слід зазначити, що формування цілісного бачення розвитку ринку факторингу на державному рівні відбувалося шляхом розробки та оприлюднення Національним банком України (як державним регулятором діяльності окремих ринків фінансових послуг) ряду документів, зокрема, Білої книги “Майбутнє регулювання ринку факторингу” (2020) та Концепції реформування регулювання факторингу в Україні (2023).

Імовірно, наступним кроком в даній діяльності і стала поява в грудні 2024 року на сайті Верховної Ради України проєкту Закону про факторинг (№12306 від 11.12.2024) та проєкту Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо врегулювання факторингу (№12307 від 11.12.2024). Згідно публічної інформації із сайту ВР України, станом на поточну дату ці документи перебувають на розгляді в комітетах ВР України.

Основні новели цих законопроєктів:

1. В проєкті Закону про факторинг:

• наведено дефініції основних понять: базовий договір, боржник, клієнт, право грошової вимоги, фактор та ін.;
• визначено основні вимоги до змісту та форми договору факторингу;
• зазначено про нікчемність умови про заборону відступлення права грошової вимоги в будь-яких договорах;
• вказано про запровадження публічного Реєстру відступлень права грошової вимоги за договором факторингу (в електронному вигляді), в якому має реєструватися відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу, та в режимі реального часу – оприлюднюватися ця інформація;
• визначено пріоритет відступлення права грошової вимоги в залежності від часу його реєстрації фактором в згаданому публічному Реєстрі;
• введено розмежування правочинів щодо відступлення права грошової вимоги (операцій з фінансової заборгованості) від відносин за договорами факторингу: в залежності від суб’єктного складу (зокрема, боржником в даних правовідносинах може бути лише ФОП або юридична особа), обов’язковою також є наявність винагороди фактора за відступлення права грошової вимоги за договором факторингу. Разом із тим, діяльність компаній, які надають послуги з відступлення права вимоги за договорами про споживчий кредит, здійснюватиметься в межах ліцензії на діяльність фінансової компанії. Така ліцензія передбачає право надавати кошти у кредит і буде несумісною з наданням послуг торгового факторингу;
• зазначено, що відступлення права грошової вимоги за договором факторингу можливе лише за непростроченими зобов’язаннями;
• передбачено порядок укладення договору факторингу за результатами проведення конкурентних процедур;
• визначено права та обов’язки клієнта, фактора та боржника;
• надано право Національному банку України встановлювати особливості набуття фактором права грошової вимоги;
• внесено зміни в Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» стосовно особливостей набуття права вимоги за договором про надання фінансової послуги та можливості фінансової компанії суміщувати надання послуг факторингу з іншими видами фінансових послуг;
• запропоновано зміни в Закон України “Про міжнародне приватне право” щодо сфери дії прав, що застосовується до договору факторингу;
• внесено зміни в Закон України “Про споживче кредитування” щодо заборони відступлення права вимоги за договорами про споживчий кредит фінансовій компанії, яка має право надавати послуги з факторингу;
• запропоновано інші пов’язані зміни в Господарському кодексі України, в ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень”, в ЗУ “Про Національний банк України” та ін.

2. В проєкті про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо врегулювання факторингу:

• запропоновано викласти в новій редакції статтю 1077 ЦК України щодо загального формулювання договору факторингу як правової конструкції та додати бланкетну норму про регулювання відносин факторингу спеціальним Законом України “Про факторинг”;
• решта статей глави 73 ЦК України, що зараз регулюють надання послуг факторингу, позначено як такі, що підлягають видаленню, щоб уникнути потенційної колізії правових норм.

На думку ініціаторів даних законодавчих документів, ці нормативні зміни удосконалять процес факторингового фінансування, нададуть йому більшої визначеності, прозорості, що також має забезпечити захист прав фактора, клієнта, боржника відповідно до усталених принципів міжнародної практики у даній сфері (зокрема, вказані законопроєкти розроблено з урахуванням положень Модельного закону про факторинг, що був затверджений Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права в травні 2023 року).

У свою чергу, у разі введення в дію наведених вище законодавчих змін, діяльність факторингових компаній на локальному рівні (відносно введення нових механізмів, понять, обмежень, особливостей діяльності тощо), потребуватиме, ймовірно, коригування практичної моделі співпраці Клієнт-Фактор-Боржник, а також внесення певних модифікацій в типові форми договорів, доповнень у внутрішні нормативні документи компаній, навчання персоналу та внесення інших корелюючих змін. Саме тому учасникам факторингових відносин необхідно “тримати руку на пульсі” руху цих законопроєктів, щоб бути готовими, у разі їх прийняття, оперативно адаптувати свої факторингові продукти під нові правові реалії.

Сподіваємось, що запропоноване нормативне регулювання сфери факторингу не стане надмірним регуляторним тягарем, а навпаки, активізує загальні бізнес-процеси на вітчизняному фінансовому ринку, сприятиме загальній популяризації послуг торгового факторингу та підвищить інвестиційну привабливість фінансового сектору в Україні.