Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА, засновник Open API Group
У приєднання України до SEPA виявився музичний розмір. Три офіційні дати подання заявки, і жодна не збігається з іншими: план маяків перед ЄС веде рахунок на кінець цього року, Нацбанк погоджується, а програма діяльності уряду від сімнадцятого серпня відстає рівно на такт — на рік. Публічного пояснення розбіжності немає. Далі цей розмір тримається до кінця: у кожному вузлі, який доведеться розв’язувати, теж виявилося по три.
Такт перший: три дати
Розбіжність у календарях виникає не на порожньому місці. Між ухваленням закону і поданням заявки лежить фаза, якої не описав жоден із трьох документів: закон має набрати чинності, Нацбанк і Мінфін — ухвалити підзаконні акти, і лише тоді складається правовий висновок — на чинне право разом із цими актами. Європейська платіжна рада, асоціація, яка пише правила схем SEPA і вирішує, кого до них допустити, оцінює саме норми, що діють.
До цього додається те, на що заявник вплинути не може взагалі. Висновок, який він готує, — лише вхідний документ. Далі його вивчають зовнішні юристи, яких залучає сама Платіжна рада: цю роботу заявник оплачує, але на результат не впливає — строк розгляду не купується і не прискорюється старанністю. А поверх стоїть окремий критерій: Європейська Комісія має бути проконсультована і не заперечувати. На Сербії це спрацювало в березні 2025-го: Платіжна рада відклала рішення щодо неї на запит Комісії й ухвалила його лише у травні.
Скільки все це триває на практиці, показує Північна Македонія. Закон ухвалено у квітні 2022-го, заявку подано в липні 2024-го — через півтора року після того, як закон почав застосовуватися, а не після голосування. Перший платіж пройшов у жовтні 2025-го. Разом — три з половиною роки від голосування до результату.
Такт другий: три акти
Приєднання справді здешевлює переказ, і сильно. У Молдові базова мінімальна вартість впала з 20 до 1,26 євро за п’ять місяців, у Чорногорії комісія за платежі до 200 євро — з 74 до нуля. Мінфін оцінює економію для України в 70–100 мільйонів євро щорічно. Питання не в тому, чи це станеться, а в тому, від чого залежить.
Механізм здешевлення, однак, інший, ніж здається. Сьогодні український банк відправляє платіж у євро не сам: він робить це через банк-кореспондент у ЄС — партнера, який тримає для нього рахунок і проводить операцію далі. За кожен такий переказ кореспондент отримує 15–18 євро. Тарифи SEPA цей дохід у нього забирають, тож Нацбанк, спираючись на балканський досвід, прямо попереджає ринок: європейський партнер не зацікавлений переводити українського клієнта на нові умови і вестиме перемовини проти. А тариф для кінцевого клієнта визначається саме в цих двосторонніх перемовинах.
У країнах, що приєдналися, ці перемовини виграли не всі. Здешевлення забезпечила інша річ — норма про рівність тарифів: банк не має права брати за переказ у євро до іншої країни більше, ніж за такий самий усередині країни.
Важливо розуміти, як вона діє. Кореспондента вона не зобов’язує ні до чого — його комісія лишається предметом договору. Норма працює на іншому кінці ланцюга: вона забороняє банку перекласти цю комісію на клієнта. Тобто перемовин вона не виграє, а забирає можливість їх не вести: банк, який не домовився про тариф SEPA, платитиме різницю з власної кишені за кожен переказ. Клієнт бачить внутрішній тариф незалежно від того, чим завершилися перемовини.
Нашого еквівалента поки немає.
Чорногорія закрила цю вимогу трьома актами центрального банку, ухваленими в липні 2025 року: обмеження комісій за перекази в SEPA, цілодобовий режим роботи національної системи, скасування доплат за післяобідні платежі. Підзаконно, без жодного закону — і це головна деталь.
Тут бракує не норми, а розрахунку. Критерії Платіжної ради допускають, щоб вимога була закрита законом або однаково обов’язковою практикою: частину позицій теоретично може закрити акт регулятора. Але задовольнити критерій і мати повноваження ухвалити норму — різні речі, і друге визначається чинним українським законом. Тому по кожній позиції потрібні дві відповіді: чи достатньо підзаконного акта для Платіжної ради — і чи має український орган компетенцію його ухвалити. Публічно вони не зведені докупи. А доки не зведені, невідомо головне: що має увійти до закону, який голосуватимуть у вересні, а що з’явиться пізніше й іншим шляхом.
Такт третій: три діалекти
Маршрутів до SEPA два, і вони розведені в часі на два роки.
Перший — самостійне підключення: партнером виступає банк із Європейського економічного простору, кожна установа домовляється сама, готуватися можна вже зараз, а працювати — приблизно через пів року після рішення Платіжної ради. Другий — національна інфраструктура на базі мультивалютного СЕП. Її побудова починається у 2028 році й лише після подання заявки: технічну документацію європейські оператори раніше не дають, а скільки вона триватиме — не прогнозується. Саме в цій схемі передбачені розрахунки для небанківських надавачів.
У матеріалах регулятора обидві моделі описані як послідовні етапи, але на строках вони конкурують за той самий ринок. Хто підключиться самостійно, працюватиме в євро щонайменше на пів року — рік раніше за решту, і верхня межа розриву невідома, бо тривалість побудови СЕП не прогнозується.
До розриву в строках додається розрив у форматах. Платіжне повідомлення має структуру, і в обігу зараз три її діалекти: національний у СЕП, міжнародний у SWIFT і європейський за настановами Платіжної ради. Установа, яка підключиться через партнера, працюватиме в його діалекті; при переході на мультивалютний СЕП діалект визначатиме Нацбанк. Чи проєктується він під європейські настанови і чи буде оприлюднений до того, як банки почнуть домовлятися з партнерами про формати, публічно не заявлено. Від цієї відповіді залежить, чи буде другий перехід переналаштуванням каналу, чи повним циклом робіт заново.
Звідси раціональна причина чекати: домовлятися сьогодні означає вкладатися в канал, який може виявитися тимчасовим. Якщо цю логіку обере більшість, після рішення Платіжної ради в євро працюватимуть лише ті, хто мав партнера від початку.
Окремо — миттєві перекази в євро. У цільовій схемі описано підключення до європейської системи обробки масових платежів, тобто звичайних кредитових переказів. У самостійному підключенні партнером виступає банк-кореспондент, теж під звичайні. Миттєвий переказ ставить інші задачі: цілодобовий режим без вихідних, заведена наперед позиція в євро, яка не працює у неробочі дні, перевірка сторін за секунди, безвідкличність, обов’язкове підтвердження отримувача. На пряме питання, чи є європейський регламент про миттєві платежі обов’язковим для країни, яка в SEPA, але не в ЄС, відповідь Нацбанку — питання опрацьовується. Тобто ані маршруту, ані строку, ані визначеного статусу обов’язковості сьогодні немає.
Такт четвертий: сто, шістдесят дев’ять, сорок шість
Нацбанк опитував ринок про готовність до першого маршруту — насамперед про те, чи знайшов банк європейського партнера. Відповіли 56 банків, і відповіді розклалися на три групи. Партнера мають усі банки з іноземним капіталом, 69 відсотків із національним і лише 46 відсотків тих, хто не має кореспондентських рахунків у ЄС. Розрив проходить не між великими і малими, а між тими, хто вже має вихід у Європу, і тими, хто не має.
Четвертої групи в опитуванні немає взагалі — небанківських надавачів. За обсягом прав вони прирівняні до банків, але опитували банки, рекомендації адресовані банкам, партнерами виступають банки-кореспонденти, порядок національного супроводу написано для банків, а прямими учасниками панєвропейського клірингу можуть бути тільки банки. Розрахунки для них передбачені в мультивалютному СЕП — тобто не раніше 2028-го. До того часу маршруту немає ані самостійного, ані національного, а хто відповідає за готовність — не визначено.
Тема повертається
Остання трійка, і для планування вона найважливіша. Сербія, Молдова, Чорногорія вже в SEPA — і всі три просто зараз ухвалюють другу хвилю змін до законодавства.
Сербія внесла новий проєкт у липні цього року: запобігання шахрайству і повернення коштів, транскордонні платежі, остаточність розрахунків. Молдова готує комплексний законопроєкт із нормами про миттєві перекази в євро. Чорногорія правила свій закон двічі протягом 2025-го — вже після приєднання.
Друга хвиля настає через рік-півтора і охоплює рівно те, що в наших матеріалах позначено як «опрацьовується». Жоден із трьох календарів її не передбачає.
Фінал
Приєднання до SEPA — не акорд, а партія на кілька років, і голосування у вересні є її початком. Це не аргумент проти: зволікання дорожче. З 10 липня 2027 року діє новий європейський режим протидії відмиванню коштів, і хто подається пізніше, проходить оцінку за жорсткішими вимогами. Правила схем теж змінюються: той, хто заходить у 2029-му, заходить під набір норм, якого сьогодні ще немає.
Аргумент в іншому: партитуру варто дописати до того, як оркестр почне грати. Скільки триватиме підзаконна фаза й розгляд висновку. Чому календар уряду розходиться з календарем регулятора на рік. Хто платить за висновок і за його розгляд у Платіжній раді. Де в розкладі стоять миттєві перекази в євро. У якому периметрі до 2028 року перебувають небанківські надавачі. І питання, яке передує решті: які вимоги закриваються актом регулятора, а які потребують закону — бо саме від цього залежить, що має увійти до пакета зараз.
Ці відповіді може дати тільки той, хто рахував. Поки їх немає, три чверті звучать не як розмір, а як частка.
