Денис Бугай, адвокат, партнер VB Partners
Національний банк дедалі частіше працює не лише з банками, а й з людьми, які ними керують. За останній рік захід впливу застосовано майже до кожного другого банку. Паралельно зростає кількість перевірок професійної придатності голів і членів правлінь, наглядових рад, власників небанківських фінансових установ. Для банкіра рішення про невідповідність означає втрату посади й фактично закритий шлях у фінансовий сектор.
Що оцінюють насправді
За законом професійна придатність – це освіта, знання, досвід і навички конкретної особи. На практиці висновок про непридатність здебільшого спирається на результати діяльності банку: регулятор фіксує порушення в установі – найчастіше у сфері фінансового моніторингу – і переносить їх на керівника.
НБУ вважає таку перевірку наглядовою процедурою, а не відповідальністю. Але для людини наслідки ті самі: припинення повноважень, репутаційні втрати, закритий ринок. Саме навколо цього питання точаться судові спори.
Закон дозволяє комісії НБУ тестувати професійні знання. На практиці тестування не проводять – висновок формується за результатами співбесіди.
Професійне судження
Основа більшості таких рішень – професійне судження регулятора. У справах про професійну придатність воно зазвичай звучить так: відповіді «не були самостійними», «були завчасно підготовлені», мали «недостатню глибину», бракувало «конструктивної взаємодії». Таких критеріїв законодавство прямо не містить.
Професійне судження має відповідати принципам, закріпленим у законі. Саме їх і перевіряють суди:
- суть над формою – оцінюють знання і досвід особи, а не порушення в банку;
- співмірність – чи відповідає наслідок порушенням і чи була шкода вкладникам;
- обґрунтованість – додаткові документи регулятор запитує лише за реальної потреби;
- комплексність – якщо регулятор раніше погодив особу на посаду, він має врахувати і це рішення.
Де регулятор дотримався цих принципів, суди залишають рішення в силі. Де ні – скасовують.
Посада – ще не відповідальність
НБУ виходить із того, що голова правління відповідає за банк у цілому. Суди уточнюють: сам факт обіймання посади – не підстава для висновку про непридатність. Якщо керівник розподілив повноваження, побудував систему внутрішнього контролю і фінансового моніторингу, порушення окремих підрозділів не роблять його непридатним. Інша річ – питання до самої особи: конфлікт інтересів, недостовірні документи про освіту.
Як захищатися
Захист починається не в суді, а під час провадження в регулятора. Закон «Про адміністративну процедуру» дає право знайомитися з матеріалами, подавати пояснення, докази і клопотання. На практиці для ознайомлення часто надають лише документи, які подала сама особа. Строків для проваджень, ініційованих НБУ, регулятор не встановив, тому перевірка може тривати місяцями.
Що працює в нашій практиці:
- Використовувати процедуру на повну. Запити на всі матеріали, пояснення на кожен аргумент, клопотання. Відхилені клопотання згодом стають аргументом у суді. А докази, які ви не подали регулятору, суд оцінить не на вашу користь.
- Фіксувати процедурні порушення. Судам простіше скасувати рішення через процедуру, ніж заходити в дискрецію регулятора. Одне порушення рідко вирішує справу, їх сукупність – може.
- Протиставляти судженню експертизу. Висновок експерта, попередженого про кримінальну відповідальність, має в суді вагу. Але лише якісний: суди детально перевіряють методику, і формальна експертиза спрацює проти вас.
- Оскаржувати навіть після звільнення. Скасування рішення – підстава для поновлення на посаді чи відшкодування шкоди. Чіткого механізму поновлення, коли органи управління банку вже переобрані, немає. Але рішення суду відновлює репутацію – зокрема перед регуляторами Литви, Латвії, Польщі чи Великої Британії, куди виходять українські фінансові компанії.
