Мінливий Ілон Маск знову готовий придбати Twitter, щоб на базі соцмережі створити суперап, або як він це назвав “застосунок для всього”. Раніше він вже порівнював свої амбіції щодо Twitter з WeChat. Чому ж історія успіху найпопулярнішого супердодатку в Китаї не дає спокою одному з найбагатших людей західного світу?
Один замість всіх
На початку 2000-х Китай почав забороняти більшість популярних західних вебсайтів, таких як Facebook, Twitter, Google і Wikipedia. На ринку звільнилось місце для локальних компаній, яким необхідно було терміново розробити китайські аналоги цих сервісів. А оскільки у той час смартфони були на стадії зародження, більшість із них були оснащені малим об’ємом пам’яті. Це призвело до появи суперапів, які намагалися об’єднати в собі функціонал різних платформ.
Лідером у цьому став WeChat, що стартував як застосунок для обміну повідомленнями, а пізніше впровадив соціальні мережі і платежі в свою екосистему. Сьогодні користувачі WeChat можуть спілкуватися з друзями, замовляти таксі та доставку їжі, купувати квитки в кіно та на транспорт, оплачувати рахунки та штрафи, здійснювати покупки в інтернеті, грати в ігри і навіть записуватися до лікаря – все на одній платформі.
Ось трохи цікавої статистики про WeChat:
- У 2021 році дохід Tencent (власника WeChat) від суперапа склав $17,4 млрд, що становить 19% від загального доходу компанії.
- У першому кварталі 2022 року у WeChat нараховувалось 1,26 млрд активних користувачів.
- WeChat об’єднує 3,5 мільйона (!) міні-програм на своїй платформі, за допомогою яких у 2021 році було здійснено операцій на 2,7 трлн юанів.
- У січні 2019 року через WeChat щодня надсилалося 45 мільярдів повідомлень.
Які особливості WeChat може використати Ілон Маск у своєму суперапі Х?
WeChat функціонує як комплексний сервіс. Ось чотири стовпи китайського суперапа, які Маску необхідно враховувати при створенні власного.
- WeChat – це набагато більше, ніж соціальні мережі. Як зазначалось вище, користувачі WeChat можуть виконувати десятки щоденних задач в одному додатку. Всі міні-програми підключені безпосередньо до інтерфейсу WeChat.
- WeChat — це фінтех-гігант, одна з найбільших у Китаї платіжних мереж. Електронний гаманець WeChat Pay дозволяє користувачам оплачувати товари, скануючи штрих-код, здійснювати грошові перекази між контактами WeChat та розділяти рахунки, здійснювати онлайн-платежі. WeChat Pay приймають у Китаї більшість торговців – від великих супермаркетів до найменших вуличних торговців.
- WeChat – один із найпопулярніших новинних та розважальних порталів країни. Як і в США, молодь Китаю частіше дізнається новини через соціальні мережі.
- WeChat надає можливість невеликим компаніям підключатися до суперапа в якості міні-програми, що означає швидкий вихід на ринок і можливості зростання. Економіка міні-програм WeChat складає приблизно $240 млрд.
Чому в західному світі досі не з’явився власний WeChat?
Конкуренти Twitter теж озиралися на успіх WeChat. У 2019 році Марк Цукерберг заявив, що Facebook сфокусується не на публічних функціях, а на приватних переписках, що було негласним визнанням успіху моделі WeChat. А CEO месенджера Snapchat та компанії Snap Inc. Еван Шпігель, у свою чергу, відкрив код Snapchat і закликав розробників зробити свій внесок (наприклад, створити фільтри з доповненою реальністю). Це дуже нагадує підхід WeChat до міні-додатків.
Проте Facebook, Snap чи інші популярні платформи досі не стали супердодатками. Однією з причин є складнощі з інтеграцією платіжних функцій у свою екосистему. Facebook зазнав невдачі з криптовалютою Libra, а Pinterest минулого року розглядав можливість продати себе PayPal.
Ще одна причина – у США мобільні платежі поширені значно менше, ніж у Китаї. Понад 80% повнолітніх мешканців Китаю користуються мобільними платежами, при цьому в Штатах їх менше третини. А саме мобільні платежі відіграли чималу роль в успіху WeChat.
Якщо Маску вдасться створити свій суперап, це стане великим комерційним проєктом. Однак навіть у цьому випадку на нього можуть очікувати труднощі у вигляді законодавства про захист конкуренції. Адже модель суперапа – доволі монополістична, і якщо в Китаї вона дозволяє владі контролювати все і всіх, а тому підтримується, то в США може стати провальною.
