Дослідники з Університетів Нового Південного Уельсу в Австралії та Оксфорду у Великобританії розробили Світовий індекс кіберзлочинності (World Cybercrime Index, WCI) для визначення країн, які є головними джерелами фінансово мотивованої кіберзлочинності. Для цього вони провели опитування 92 експертів з кібербезпеки та правоохоронних органів з усіх регіонів світу.
Як зазначається у релізі дослідження, експертів просили розглянути п’ять основних категорій кіберзлочинів. Для кожної категорії експерти називали країни, які вважають найзначнішими джерелами, та оцінювали вплив злочинів, професіоналізм і технічну майстерність зловмисників з цих країн.
WCI охоплює п’ять категорій кіберзлочинів:
- технічні продукти/послуги (шкідливе ПЗ, доступ до ботнетів тощо);
- атаки та вимагання (DDoS-атаки, програми-вимагачі);
- викрадення даних/особистості (хакерство, фішинг, компрометація облікових записів);
- шахрайства (нігерійські листи, компрометація ділової електронної пошти, онлайн-аукціони);
- відмивання грошей (обготівкування, грошові мули, нелегальні криптобіржі).
За результатами, кіберзлочинність розподілена нерівномірно. Лише невелика кількість країн становлять серйозну загрозу, тоді як багато інших не асоціюються з кіберзлочинністю значною мірою. Лише кілька країн становлять найбільшу загрозу, понад 100 – незначну, а решта — помірну.
Шість країн — Китай, росія, Україна, США, Румунія та Нігерія — потрапили в десятку лідерів кожного індексу за типом кіберзлочинів, включаючи загальний індекс WCI. Окрім Румунії, усі з’являються в трійці лідерів принаймні один раз. Але кожна країна має свій унікальний профіль, що вказує на особливий локальний вимір кіберзлочинності.
Країни-хаби часто спеціалізуються на певних видах кіберзлочинів. Наприклад, росія й Україна — на високотехнологічних, а Нігерія — на менш технічних.
