Минулими вихідними швейцарський банк UBS придбав свого конкурента Credit Suisse на тлі падіння його акцій та облігацій. Ця угода знаменує кінець незалежності банку зі 167-річною історією, який колись конкурував з американськими гігантами з Волл-стріт і мав ринкову вартість більшу, ніж Goldman Sachs.
Wall Street Journal проаналізував історію становлення та падіння Credit Suisse, а ми зібрали ключове з матеріалу.
Коли у 2008 році фінансова система зазнала краху, Credit Suisse виявився в кращій формі, ніж багато його конкурентів. Тоді банк не поспішав пристосовуватися до змін, які криза внесла в банківську діяльність. Він, як і раніше, покладався на інвестиційний бізнес, не розглядав перехід до більш стабільних напрямків бізнесу і, найголовніше, не змінював свою непохитну схильність до ризику.
Банк відчував, що виграв від фінансової кризи, а всі інші постраждали. Як результат – 15 років скандалів, судових процесів і постійних змін стратегії, тоді як інші банки стали більш зосередженими та регульованими. Шпигунство, збитки одного з клієнтів у розмірі $5,5 млрд, зміна керівних кадрів, штрафи за ухилення від податків і санкцій, а також шахрайська угода щодо продажу кредитів у Мозамбіку послабили банк у фінансовому відношенні та підірвали довіру інвесторів.
Тож коли банківський світ знову почало хитати цього місяця, Credit Suisse став магнітом для страху, який охопив ринки. Навіть екстрене фінансування швейцарського центрального банку не могло втримати банк на плаву.
167 років історії
Credit Suisse вперше профінансував будівництво швейцарської залізниці у 19 столітті, вийшов на світовий ринок завдяки відкриттю франшизи CS First Boston на Волл-стріт у 20 столітті та спробував стати провідним банком для мільярдерів у 21 столітті. Статуя засновника банку Альфреда Ешера, якого вважають архітектором сучасної Швейцарії, охороняє вхід до залізничного вокзалу в Цюріху, місті, де знаходиться штаб-квартира Credit Suisse.
UBS, нині рятівник Credit Suisse, був проблемною дитиною швейцарської банківської системи під час останньої фінансової кризи. Йому вдалося уникнути банкрутства, отримавши $5,3 млрд від уряду.
Credit Suisse, у якого справи тоді виявилися кращими, відмовився від допомоги влади та залучив близько $9 млрд від приватних інвесторів на чолі з суверенним фондом Катару. Тодішній генеральний директор Брейді Дуган сказав, що цей крок дав Credit Suisse “беззаперечну силу капіталу”.
У наступні роки глобальна банківська система стала більш консервативною. Великі банки, що потрапили під критику, але були врятовані від краху завдяки фінансовій допомозі, позбулися неефективних підрозділів і зосередилися на тому, що вони робили найкраще.
Зокрема, UBS скоротив підрозділ інвестиційного банкінгу, який ледь не зруйнував банк через провальну ставку на субстандартні іпотечні кредити і призвів до трейдерського скандалу в 2011 році. Банк зосередився на управлінні капіталом і продажах продуктів для інвестицій та заощаджень заможним клієнтам у світі.
В Credit Suisse такого перегляду бізнесових чи культурних стратегій не відбулося.
Під керівництвом Дугана, який зарекомендував себе як інвестиційний банкір, компанія продовжувала вливати ресурси в такі бізнеси, як кредитне фінансування, сек’юритизація та високоприбуткові облігації після фінансової кризи. Та відмова змінювати підхід до ведення бізнесу зробила Credit Suisse вразливим. Правила, введені для того, щоб не допустити повторення банківської кризи, карали ризиковану активність і змусили такі банки, як Credit Suisse, утримувати більше капіталу — подушку безпеки на випадок збитків.
Банк намагався і далі конкурувати за угоди та торгівельні потоки з такими компаніями, як Goldman Sachs і JPMorgan Chase & Co, проте це ставало все важчим. Після кризи американські мегабанки накопичили величезні баланси та мали кращий доступ до американських ринків капіталу.
Розчарування і скандали
Інвестиційний бізнес, навколо якого вибудовував діяльність Credit Suisse, почав розчаровувати інвесторів прибутками. Він був меншим, а отже йому не вистачало того масштабу, який допоміг банкам-гігантам справлятися з вищими регуляторними витратами. Почали відбуватися постійні заходи щодо скорочення витрат, що перешкоджало інвестиціям у технології та інші сфери.
Дохід банку падав. До 2019 року продажі Credit Suisse склали 21,6 млрд швейцарських франків, що приблизно на 25% менше, ніж у UBS. Обидва мали майже однаковий дохід — 32 млрд швейцарських франків — у 2010 році.
Була й ще одна проблема: інвестиційний підрозділ Credit Suisse зберіг схильність до ризиків, якої його конкуренти намагалися позбутися. Ця культура проникла в інші підрозділи банку, яким, за словами колишнього виконавчого директора, бракувало командно-контрольної структури, необхідної для стримування ризику.
Скандали стали частими для Credit Suisse. Штрафи та судові процеси погіршували результати та перешкоджали здатності банку спрямовувати гроші в такі сфери, як технології відстеження ризиків.
У період з 2020 по 2022 рік банк виплатив $4 млрд за врегулювання позовів і покриття компенсацій. Його останній річний звіт присвятив понад 10 000 слів на 12 сторінках переліку судових позовів, угод і державних розслідувань.
“Проблема Credit Suisse протягом десятиліть, і я дійсно маю на увазі десятиліття, полягає в жахливому управлінні операційними ризиками, – розповіла Майра Родрігез Ваярдес, американська консультантка, яка дає банкам поради з питань регулювання. – Всі дозволяли їм це – Велика Британія, США, Швейцарія”.
У 2015 році Тіджан Тіам змінив Брейді Дугана на посаді гендиректора після того, як компанія визнала себе винною в допомозі клієнтам з ухиленням від сплати податків у США. Тіам, що мав невеликий досвід роботи в банківській сфері, зайнявся реорганізацією, і розпочав з інвестиційного підрозділу. Як і UBS, він вирішив, що майбутнє — за управлінням приватним капіталом заможних людей.
Тіам отримав похвалу за свою політику від деяких великих інвесторів Credit Suisse. Але його перебування на посаді ознаменувалося напругою в окремих підрозділах банку, зокрема в інвестиційному банку в Нью-Йорку, а також непростими стосунками з тодішнім головою банку Урсом Ронером.
З моменту приходу Тіама зміни стали постійними, головним чином вони були спрямовані на те, щоб орієнтуватися на заможних клієнтів. Credit Suisse витрачав на реструктуризацію понад $100 млн на рік протягом останніх семи з восьми років, що разом становило $2,8 млрд.
Тіджан Тіам пішов у відставку в 2020 році після шпигунського скандалу, який почався, коли колишній керівник підрозділу міжнародного управління капіталом помітив і зіткнувся з детективом, який стежив за ним у Цюріху. Тіам заперечував інформацію про внутрішнє стеження.
Як і у решти Волл-стріт, трейдинг Credit Suisse зріс невдовзі після цього на тлі пандемії, коли хвиля зростання деяких ринків стимулювала укладення угод.
Нові проблеми, що призвели до краху
Але проблеми банку ще не були вирішені, і вони досягли піку в березні 2021 року. За кілька тижнів Credit Suisse заморозив $10 млрд, пов’язані з компанією-постачальником Greensill Capital, а також втратив $5,5 млрд, коли клієнт банку – сімейна компанія Білла Хванга Archegos Capital Management – оголосила про свій дефолт.
У звіті зовнішніх юристів банк критикували за те, що він закривав очі на ризики та скорочував витрати — або й зовсім не інвестував — на управління ризиками. Експерти назвали це фундаментальним провалом управління та контролю в інвестиційному підрозділі банку.
Credit Suisse спробував змінити ситуацію і розпочав кардинальне перезавантаження з новим керівництвом на чолі з генеральним директором Ульріхом Кьорнером і головою правління Акселем Леманном наприкінці 2022 року. Він залучив капітал, оголосив про скорочення 9000 робочих місць і почав працювати над виділенням свого інвестиційного підрозділу в окрему компанію під старою назвою CS First Boston.
Хоча збільшення капіталу покращило фінансовий стан Credit Suisse, проте ринок не був налаштований пробачати помилки в той час, коли центральні банки підвищили процентні ставки, щоб приборкати інфляцію. Після краху Silicon Valley Bank у середині березня стало відомо про “суттєві недоліки” у фінансовій звітності Credit Suisse.
Далі стало відомо про те, що найбільший акціонер Credit Suisse відмовився від додаткових інвестицій. Роки скандалів підірвали довіру інвесторів і клієнтів, які за тиждень вивели десятки мільярдів доларів.
“На фінансових ринках справжній капітал — це довіра, тому, якщо люди починають втрачати довіру, яку вони мають до своєї фінансової установи, усе швидко розпадається”, — пояснює Джованні Бароне Адезі, професор фінансів в Університеті Лугано.
Акції банку трохи стабілізувалися після того, як Швейцарський центральний банк оголосив про масштабну програму кредитування, але знову продовжили падіння в п’ятницю, 17 березня. Це призвело до швидкої угоди про покупку банку до відкриття ринків у понеділок.
У неділю, 19 березня, Credit Suisse уклав угоду, за якою UBS купує конкурента за понад $3 млрд – сума, в яку важко повірити після пікової вартості Credit Suisse в $96 млрд у 2007 році.
