У світі стрімко зростає кількість емітованих кредитних і дебетових карток, прив’язаних до криптовалют. Такі картки поєднують криптогаманці з платіжними терміналами, що використовуються звичайними торговцями, і дозволяють жителям різних країн здійснювати розрахунки за допомогою цифрових активів.
Утім, у криптокарток є й інші клієнти. Багато емітентів карток не приділяють достатньо уваги перевірці особи власників, що робить їхні послуги вразливими до зловживань з боку злочинців та осіб, які намагаються обійти санкції. Крім того, ці картки дозволяють користувачам, наприклад, із Китаю купувати підписки на доступ до передових американських моделей ШІ, в обхід обмежень, встановлених розробниками.
Дослідження видання The Economist свідчить про тісний зв’язок між бумом криптокарток і зростанням обсягів незаконних операцій.
Під час розрахунків через термінали криптокартки конвертують цифрові валюти у фіатні гроші. Це зручно, тож не дивно, що популярність таких карток зростає. Проте найбільше зростає затребуваність карток, прив’язаних до стейблкоїнів – за даними аналітичної компанії Paymentscan у серпні обсяг транзакцій із використанням таких карток перевищив 1,1 млрд доларів, що втричі більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Ймовірно, реальні показники ще вищі, оскільки багато емітентів криптокарток не звітують про обсяги своїх транзакцій.
Протягом останніх кількох років регулятори США, Європи та Гонконгу сприяли цьому зростанню, розробляючи чіткіші правила регулювання цифрових валют. Як наслідок, криптовалюти загалом і стейблкоїни зокрема набули статусу надійних і легітимних фінансових інструментів. Зокрема, провідні платіжні компанії Visa та Mastercard почали надавати доступ до своїх мереж — привілей, що раніше був переважно прерогативою банків, — стартапам, які випускають картки та мають ліцензії на здійснення платежів.
Ці емітенти, своєю чергою, надають доступ до мережі постачальникам криптокарток. Серед найбільших емітентів — компанії Rain, Reap та Wirex. Усі три заявляють, що серйозно ставляться до виконання вимог комплаєнсу. Постачальники криптопослуг реєструють клієнтів під власними брендами. У період із квітня по вересень кількість ідентифікованих постачальників зросла приблизно зі 100 до 250. Участь Visa та Mastercard дозволяє постачальникам криптопослуг пропонувати через емітентів картки з логотипами цих двох платіжних гігантів (а також власними логотипами), якими можна розраховуватися в будь-якій точці світу.
Водночас поширення стейблкоїнів викликає занепокоєння в регуляторів бідних країн, оскільки це може призвести до псевдодоларизації їхніх економік. Однак це має турбувати й регуляторів розвинених країн. Стейблкоїни, зазначає Есвар Прасад із Корнелльського університету, «створюють додаткові канали для незаконних фінансових операцій як усередині країн, так і між ними». За оцінками аналітичної фірми TRM Labs, обсяг незаконних операцій із криптовалютою торік перевищив 158 мільярдів доларів.
Для компаній, які блокують певних клієнтів, криптокартки можуть ускладнити ідентифікацію власника картки або визначення його місцезнаходження. Наприклад, сайти перською та російською мовами рекламують власні або сторонні картки, зокрема для іранців і росіян, які через санкції проти їхніх країн відрізані від західної фінансової системи. Один із російськомовних сайтів хизується тим, що ці картки дозволяють користувачам «оплачувати ChatGPT, Claude, Netflix, Spotify… та інші міжнародні сервіси».
Як і платіжні картки цифрових необанків (наприклад, Monzo чи Revolut), криптокартки, за ідеєю, можуть видаватися лише перевіреним клієнтам, які пройшли стандартні процедури ідентифікації (KYC — «знай свого клієнта»). Проте на практиці постачальники не завжди виявляють належну ретельність. Для деяких із них слабкі процедури KYC є перевагою, що приваблює клієнтів.
У квітневому звіті аналітичної компанії Crystal Intelligence зазначається, що майже 7 із 10 емітентів криптокарток мали слабкі вимоги щодо ідентифікації клієнтів (KYC) або ж взагалі їх не застосовували. Близько половини компаній, які не вимагають проходження KYC, базуються в Гонконгу, а п’ята частина — у США. Інші пропонують віртуальні картки (часом цілком легально), маючи ліцензії в країнах Кавказу чи Перської затоки, де правила KYC є менш суворими, а контроль за їх дотриманням — слабшим.
Цілком можливо, що деякі компанії рекламують картки, які не вимагають перевірки особи (KYC) або мають спрощені процедури, але все ж вимагають підтвердження особи після того, як власник починає ними користуватися. Деякі з них здатні перевіряти особу без запиту на надання офіційних документів. Багато емітентів криптокарток дотримуються встановлених правил і діють доброчесно. Деякі навіть обмежують платежі на користь таких компаній, як Starlink, чиї послуги незаконно використовують збройні сили рф та її «тіньовий» танкерний флот.
Однак, як з’ясувала компанія Crystal Intelligence, у деяких випадках постачальники послуг не вимагали інформації для ідентифікації особи. В інших — не робили жодних спроб перевірити надані дані.
Одним із напрямків використання криптокарток, що набуває поширення, є оплата доступу до американських моделей штучного інтелекту та чат-ботів, таких як Claude і ChatGPT, для користувачів із Китаю. У китайських соціальних мережах чимало інструкцій про те, як обійти американські обмеження та внутрішню заборону на використання іноземних систем ШІ. Найчастіше користувачі сплачують кошти сторонньому посереднику, який купує токени ШІ у країні, де немає обмежень, і перепродає їх користувачам у Китаї. Інші інструкції навчають китайських користувачів купувати підписки безпосередньо в розробників, використовуючи вигадані особисті дані або приховуючи своє реальне місцеперебування за допомогою криптокарток.
Таким чином, подальше поширення криптокарток ставить перед фінансовою індустрією завдання знайти баланс між доступністю цифрових платежів і належним контролем за їх використанням. Самого моніторингу карткових транзакцій може бути недостатньо, якщо перевірка клієнта не забезпечується на попередніх етапах. Від того, наскільки ефективно емітенти карток, платіжні мережі та інші залучені компанії зможуть обмінюватися інформацією й контролювати ризики, залежатиме, чи зможуть криптокартки розвиватися як легальний платіжний інструмент без створення додаткових можливостей для фінансових зловживань.
