Фінтех-екосистема України, незважаючи на воєнні виклики, дуже швидко змінюється, змушуючи гравців підлаштовуватися та шукати для себе нові можливості. Ключовими факторами змін є посилення регуляторних вимог та стрімкий розвиток технологій. З якими викликами стикаються платіжні компанії в процесі трансформації? Як змінились їхні відносини з банками? Чи справді штучний інтелект поступово замінить технічне «ядро» таких компаній? Та чи стане Україна експортером платіжних технологій після війни?
Про це та інше Євген Веліканов, генеральний директор iPay.ua, розповів в інтерв’ю FinTech Insider.
- Яке місце iPay.ua займає у сучасній фінансовій системі України? З часу вашого старту ринок змінився, як і споживач, вимоги, виклики і світ загалом. І як втримувати рівень сервісу в часи нестабільності?
Зараз непростий період для всього ринку. Ми розуміємо, що країна страждає, і фінансовий сектор зокрема. Зовні може здаватися, що фінтех зростає квантовими темпами. Насправді розвиток відбувається нерівномірно, з величезною кількістю викликів.
Зокрема, за останні роки регуляторне середовище стало більш вимогливим. З одного боку, це формує зрілі правила гри на ринку та сприяє наближенню до європейського підходу. З іншого — відповідність новим стандартам і процедурам потребує від компаній суттєвих ресурсів. Окремі перевірки займають від 3 до 5 місяців та залучають багато роботи команди, що, відповідно, впливає на темп розвитку. Іноді ми не встигаємо в повному обсязі виконувати операційну діяльність.
iPay.ua за низкою показників, зокрема за обсягами транзакцій — номер один в Україні серед платіжних провайдерів. Водночас у періоди проходження масштабних перевірок ми по факту практично зупинялися, оскільки у цей час змушені були концентрувати значні ресурси на взаємодії з контролюючими органами.
Як нам вдається тримати рівень сервісу в цих непростих умовах? Нам вже цьогоріч виповнюється 18 років, звісно є певний кістяк з досвідом, знаннями і вибудуваними процесами. Рухатися так швидко, як колись, ми не можемо, але в будь-якому випадку ми швидші, ніж класичні гравці, при всій повазі до банків. Ми як платіжна компанія фокусуємося лише на платежах, а банки мають багато напрямків. Якщо поглянути на Європу, то там більше 40% всього наземного та інтернет-еквайрингу не в банках, а в платіжних компаніях. Україна не виняток, у нас є багато гравців, які вже зайняли цю нішу і відкусили шматок ринку. Банки зараз стали носіями технології еквайрингу, а все, що далі, роблять платіжні компанії.
- Повертаючись до посилення вимог регулятора, зокрема в процесі євроінтеграції. Чи, на вашу думку, ці вимоги призупиняють розвиток ринку та інновацій?
Поточні зміни у регуляторному середовищі суттєво впливають на ринок, адже у фінансовій сфері кожна нова вимога потребує швидкої адаптації з боку бізнесу. Україна активно рухається до європейських стандартів, і це закономірно супроводжується посиленням вимог. Однак для бізнесу це означає значне додаткове навантаження, паралельно з необхідністю підтримувати безперебійну роботу сервісів та інвестувати у нові продукти в умовах війни та постійної невизначеності.
До прикладу, фінансовий моніторинг за останні роки дуже посилився. Це, безперечно, важливо для прозорості ринку та безпеки платежів, але зміни даються компаніям непросто через їхній масштаб і темп. Раніше ринок уже працював у межах доволі активного регуляторного контролю, і ми стабільно проходили всі необхідні перевірки. Однак з минулого року вимоги настільки посилилися, що ми іноді просто не встигаємо за всіма змінами.
Якщо говорити про євроінтеграцію, то ми розуміємо логіку наближення до європейських стандартів і підтримуємо цей напрямок. Водночас, спілкуючись із колегами в ЄС, ми бачимо, що в Європі існують різні моделі регулювання, в тому числі більш гнучкі, але ефективні. Для розвитку фінансової екосистеми дуже важливо віднайти баланс між контролем і свободою бізнесу. В Україні ж наразі застосовується доволі суворий регуляторний підхід, навіть у порівнянні з окремими європейськими практиками. І це виклик не лише для платіжних компаній, а й для банківського сектору загалом.
Певний додатковий простір для гнучкості бізнесу міг би позитивно вплинути на динаміку розвитку ринку. Переконаний, що в перспективі це могло б конвертуватися у швидший розвиток інновацій.
- Є відчуття, що посилення регуляторних вимог трохи не на часі, особливо зважаючи на війну?
Темпи змін у регулюванні — дуже чутлива тема з урахуванням нинішніх умов у країні.
З одного боку, регулювання в платіжній сфері є необхідним — насамперед для боротьби з шахрайством і захисту користувачів.
Водночас для бізнесу критично важливими є передбачуваність і достатній перехідний період для адаптації. Коли зміни впроваджуються дуже швидко та супроводжуються серйозними фінансовими санкціями, це створює додатковий тиск на компанії.
Тому ключовим є баланс: ефективний контроль і безпека ринку з одного боку та можливість для фінтеху стабільно працювати й розвиватися — з іншого.
- Поговоримо про розподіл на ринку між фінтехами та банками. Декілька років тому були розмови, що фінтехи витіснять банки. Яка зараз ситуація – фінтехи і банки це більше про співпрацю чи запеклу конкуренцію?
Я вже згадував про те, що банки зараз – це носії технології. Ми співпрацюємо з 10-12 банками по платежах в POS-терміналах і в e-commerce. Наразі у нас немає можливості співпрацювати напряму з міжнародними платіжними системами, для цього нам потрібні банки. Банкам, в свою чергу, іноді не вистачає ресурсу комунікувати з кінцевими клієнтами і продавати свої продукти, тому цим займаємося ми. Але все це ненадовго. Не за горами – отримання фінансовими установами ліцензій на еквайринг. Після цього, я вважаю, близько половини платіжних компаній отримають пряме членство в міжнародних платіжних системах, а банки втратять свої позиції. Всі ми рахуємо свої витрати і розуміємо наступні кроки. Також ми вже бачимо приклад NovaPay, які першими отримали ліцензію, бачимо їхні результати, які підштовхують всіх інших робити те ж саме.
- Тоді конкуренція дійсно набиратиме обертів. Водночас ви ж продовжите співпрацювати з банками. Де проходитиме межа між співпрацею і конкуренцією?
Звісно, банки лишатимуться нашими партнерами, в першу чергу, в депозитах. У платіжних компаній великий обсяг транзакцій, але всі гроші в банках (сміється). Тому дуже віддалитися від банків не вийде.
Водночас, коли платіжні компанії отримують пряме членство в платіжних системах, це загроза для банків втратити частину клієнтів, серед яких навіть великі мережі. Тому що жоден банк не може запропонувати такі рішення, як мультиеквайринг, коли в одному POS-терміналі 3-5-10 банків для забезпечення максимально високої прохідності транзакцій.
Окрім того, ми вже не будемо залежати від банків в питанні вартості, тож банкам треба готуватися до того, що іноді у нас ціна буде нижчою.
Тому дійсно, конкуренція буде серйозною, як в сегменті МСБ, так і великих корпорацій.
- Питання зниження інтерчейнджу зараз активно обговорюється всіма гравцями ринку. На кого в першу чергу вплинуть очікувані зміни?
Якщо дивитись на це питання в загальному, то зниження ставки інтерчейнж, перш за все, негативно відобразиться на кінцевих клієнтах. Такі продукти, як відкриття картки, обслуговування рахунку стануть платними, буде введено ліміт на кількість безкоштовних транзакцій і так далі. Все буде так, як зараз в Європі. Банки на сьогоднішній день отримують підтримку від міжнародних платіжних систем на побудову інфраструктури, розвиток платіжних інновацій. Після зниження інтерчейнджу цього вже не буде.
З іншого боку, це позитивні зміни як для гігантів у торгівлі, таких як Rozetka, так і для дрібних МСБ. Вони отримають дешевший сервіс і нові можливості.
- А для вас?
А для нас це не буде мати великого значення, тому що наша маржа залишиться незмінною.
- Вже минув майже рік з моменту, коли в Україні офіційно запрацював відкритий банкінг. Що змінилося за цей час, на ваш погляд?
Це вже наша реальність, хоча деякі банки досі на стадії заперечення, а інші прийняли цей факт.
Я б сказав, що зараз перехідний період. З одного боку, регулятор рухає ринок у напрямку європейської моделі, і це об’єктивна вимога інтеграції до фінансового простору ЄС. З іншого — банки поки що не до кінця сформували для себе економічну модель відкритого банкінгу: де саме створюється цінність і як вона монетизується. Історично для банків усе було зрозуміло в картковій моделі. У некарткових сценаріях ця логіка тільки формується.
Попри це, ринок поступово йде вперед. Банки рухаються з різною швидкістю, але загальний вектор вже очевидний.
І якщо рік тому більшість учасників ринку сприймали open banking радше як майбутню вимогу регулятора, то сьогодні уже з’являються перші практичні кейси. Наприклад, банки починають запускати сервіси перегляду рахунків та ініціювання переказів між рахунками різних банків в одному інтерфейсі. Це сигнал, що open banking переходить із регуляторної площини в продуктову.
- У iPay.ua теж є свій продукт «Мій Банк» як приклад open banking-екосистеми. На якій стадії він зараз знаходиться?
«Мій банк» вже вийшов із пілотної фази та працює як повноцінний платіжний інструмент. Сьогодні через нього можна оплачувати понад 50 послуг на iPay.ua, а також робити оплати в застосунку «КУБ» Групи Нафтогаз.
Зараз платіжний метод «Мій банк» підтримують 14 українських банків. Ми продовжуємо розширювати партнерську мережу. Наступний етап — інтеграція рішення в e-commerce, сервіси та офлайн-торгівлю по всій країні.
По суті, «Мій банк» — це одна з перших масових реалізацій open banking в Україні, де його принципи вже безпосередньо трансформуються у користувацький платіжний досвід.
Я переконаний, що протягом найближчих кількох років IBAN-to-IBAN платежі стануть в Україні настільки ж звичними, як сьогодні карткові оплати або Apple Pay.
- Чи може в перспективі відкритий банкінг і розвиток міжбанківських миттєвих платежів створити загрозу для міжнародних платіжних систем?
При всій повазі до платіжних систем, це дійсно серйозна альтернатива. Коли я перший раз прийшов до банків три роки тому і сказав, що час щось змінювати, мене не зрозуміли. Тим часом ми можемо подивитися на деякі країни, в яких на відкритий банкінг вже припадає 45-50% платежів.
Тому так, це буде конкуренція для платіжних систем. І я вважаю, що за 2-3 роки при тому темпі, який задав Національний банк, відкритий банкінг відкусить 20-30% спочатку в переказах, а потім і в платежах. Яскравий приклад – Молдова.
- А далі Open Finance?
Це неминуче. Ми всі вже підійшли до цього.
- Не можу не запитати про ваше бачення перспектив штучного інтелекту, зокрема агентського, в фінансах та e-commerce. Куди ми рухаємося?
Сьогодні штучний інтелект – це вже зовсім інша історія, ніж три-п’ять років тому. Всі вже не просто говорять про AI, а живуть цим.
Багато років тому, ще до пандемії, ми працювали з Метрополітеном над рішенням, яке дозволяло прохід після сканування обличчя пасажира. В момент розпізнавання гроші просто списувалися з картки людини. Проєкт не затвердили, тому що це був «космос» на той час. Ще одним інноваційним рішенням, над яким ми працювали, було ініціювання грошового переказу за допомогою голосу. Тоді теж було для такого надто рано. А зараз всі готові до цього. І якщо хтось зробить зараз навіть ці два сервіси, ефекта «вау» вже не буде.
- А чи заміняє вже ШІ спеціалістів в компаніях?
AI це дійсно майже повноцінна заміна. Якщо ми говоримо про нашу компанію, то розробників рано чи пізно стане менше. А AI ставатиме все більше.
- Які ще тренди будуть впливати на український фінтех найближчі 2-3 роки?
Зараз, на жаль, всі перебувають в стані невизначеності. Є тільки план B, а плану С немає, тому що ніхто не знає, що буде далі. Зрозуміло, що працювати в стані невизначеності дуже складно.
Як я вже казав, у нас один фокус – це еквайринг, далі в планах отримання ліцензії, далі – членство в МПС. І це будуть робити абсолютно всі. А коли закінчиться війна, і ми – не без труднощів – синхронізуємося з європейським платіжним законодавством, можна буде нарешті видихнути.
- Чи стане Україна експортером платіжних технологій в Європу після війни?
Ми вже входимо до п’ятірки країн-інноваторів світу в платежах. Коли ми за кордоном показуємо наш продукт, він викликає здивування, без перебільшення. Тому дійсно, так і буде. Європа в деяких моментах відстала від України на 5-7 років.
Але є ще один момент. Як тільки закінчиться війна, всіх платіжних провайдерів куплять банки або якісь оператори. Іноземні чи локальні – залежить від швидкості прийняття рішень. Але без сумнівів ринок буде дуже «гарячий». Чому? Тому що ми бачимо проблему в екосистемі банків, в екосистемі великих підприємств, і в їхній орбіті не вистачає платіжних провайдерів. Тому це неминуча історія.
- Поділитесь планами iPay.ua?
Перш за все – IBAN to IBAN платежі та перекази. Друге – це POS-еквайринг, мультиеквайринг. Третє – це пряме членство в МПС. Четверте – це вихід у світ. Це плани на найближчі два роки, бо на п’ять років, як я вже казав, зараз ніхто не планує.
