Гела Слюсарчук, CBDO PSP Platon
Останнім часом неодноразово лунає питання від колег на ринку: чого хоче Національний банк від гравців ринку — регуляторну слухняність чи ринкову зрілість? Насправді, регулятор прагне і того, й іншого — але в правильній послідовності. Нацбанк вже давно вийшов за межі класичного нагляду “виписати припис — отримати звіт”. Нова парадигма — це оверсайт: регулятор оцінює не те, чи виконав ти конкретну норму, а чи розумієш ти ризики власної діяльності і чи керуєш ними системно. Компанії, які ще чекають чіткого переліку “що заборонено”, вже програли.
Де межа між захистом ринку і зарегульованістю?
НБУ дійсно посилює вимоги до комплаєнсу, управління ризиками та капіталу. Як у цьому процесі не перейти межу до надмірної зарегульованості? На це питання немає однозначної відповіді, і залежить вона від цілей держави і НБУ як інструмента їх досягнення. Якщо Україна має за мету стати фінтех-хабом Європи — це одні критерії, у разі відбудови чітко структурованого ринку без ризиків — інші.
Але те, що зараз Національний банк робить, — це приведення діяльності всіх діючих гравців до норми, яка встановлюється одними правилами для всіх. І лише в кінці цього процесу ми зможемо зрозуміти, наскільки зарегульованим чи вільним ринок став. Але можу сказати, що він буде точно більш прозорим.
Досвід побудови діалогу з регулятором
Очевидно, що за цей 14-річний термін існування PSP Platon діалог з Нацбанком нас, як гравця ринку, змінився. Я навіть скажу, що він значно змінився, якщо порівнювати його з 2023. Наразі для нас, як для компанії, сама комунікація з Національним банком стала набагато простішою, але водночас її стало набагато більше.
Якщо ж казати про діалог з ринком, то яскравим прикладом змін є нещодавня постанова про емісію та еквайринг. Ринок аргументував, що деякі вимоги до реквізитів надлишкові для малих транзакцій — і НБУ це врахував. Це і є co-regulation. Якщо аргументи ринку зрозумілі і логічні, то вони, як правило, завжди відображені в рішеннях НБУ.
Ідеальний платіж – невидимий. Та чи не суперечить це вимогам?
Я не згоден з твердженням “Ідеальний платіж – невидимий”. Ідеальний платіж — коли людина робить усвідомлену транзакцію, розуміючи, кому і за що вона переказує кошти.
Зробити це інформування зрозумілим, а процес проведення самої операції простим і в той самий час надійним — це вже задача надавача послуги. Дякуючи державним сервісам на кшталт Bank ID НБУ, Дії і рішенням МПС, як-от Visa Payment Passkey, зробити це вже не так складно.
Зниження interchange, SEPA, відкритий банкінг: можливості чи виклики?
Те, що ми бачимо вже зараз — зниження interchange не є новою цінністю і точно не перемогою покупців. Мерчанти отримали нижчий тариф, але частина різниці осіла у великих рітейлерів як маржа, а не у вигляді нижчих цін для покупців. НБУ регулює тариф, але не може регулювати поведінку рітейлерів.
Результатами, як на мене, можуть стати загальне зниження якості надання послуг на ринку та зменшення інвестицій в розвиток цього сегменту — ніхто не хоче працювати, якщо на цьому неможливо заробити.
Щодо відкритого банкінгу (IBAN2IBAN), відкритих API та SEPA-платежів — це лише ще один спосіб робити те, що ми робимо зараз, не більше, не менше. Чи може це значно змінити ландшафт українського ринку? На мою думку, це малоймовірно. Але час покаже — тримаємо руку на пульсі.
Що можна змінити в підході НБУ до регулювання?
Дуже широке питання, яке наштовхує на 1000 ідей і жодну водночас.
Якщо чесно, я не знаю, що треба змінювати в підходах до регулювання, оскільки в цілому там нема що змінювати. Національний банк рухає ринок до конкретної цілі — гармонізації законодавства з законодавством Європейського Союзу, що є вимогою для вступу туди.
Читаючи нові постанови, вимоги, отримуючи запити НБУ, я просто роблю глибокий вдих, згадую, для чого це все — і роблю те, що мушу.
