На початку цього року сферу цифрових активів сколихнула перша справа в США, яка розглядала NFT через законодавство про інтелектуальну власність. Модний дім Hermes подав до суду на художника Мейсона Ротшильда, який створив та продавав NFT зі знаменитими сумками Birkin – і виграв справу. Суд Манхеттена дійшов висновку, що автор цифрових зображень порушив права на товарний знак. Ми звернулись за поясненням до юриста, а також запитали у нього, чи виніс би аналогічний вердикт український суд.
Знакова справа
Мейсон Ротшильд створив серію зображень знаменитої сумки, назвавши їх “МетаБіркінс”. В колекції були сумки, покриті різнокольоровим хутром, сумка із зображенням картини Ван Гога “Зоряна ніч”, а також анімація плоду, що росте всередині прозорої сумки Birkin.
Ротшильд аргументував тим, що його продукти, які він почав продавати в 2021 році, були витворами мистецтва та мають бути захищені законами, що регулюють свободу слова.
Hermes, у свою чергу, заявив, що твори Ротшильда “порушують права інтелектуальної власності на товарні знаки Hermes”, а також “є прикладом підроблених продуктів Hermes у метавсесвіті”. Присяжні зобов’язали художника виплатити модному бренду компенсацію в розмірі $133 тис.
До слова, з грудня 2021 року було продано NFT MetaBirkins на суму понад $1 млн. Модний дім заявив, що має плани самостійно випустити NFT.
Суд про NFT-сумки Birkin — це перша справа в США, в рамках якої NFT розглядали через законодавство про інтелектуальну власність. Експерти вважають, що вердикт може сильно вплинути на майбутню діяльність усіх NFT-художників.
Пояснення юриста
FinTech Insider звернувся за поясненням до Костянтина Зерова, юриста ЮК “Молотай і партнери”. За його словами, власник торговельної марки, маючи свідоцтво на торговельну марку, може заборонити іншим використовувати без його згоди, зокрема:
- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Довідка: Спорідненими товарами можна вважати такі товари, які відносяться до одного і того ж роду і виду. Тобто такі, в яких відображаються загальні та суттєві ознаки предмета або дії, при цьому деякі з цих ознак можуть відрізнятися. Спорідненість товарів означає, що товари пов’язані між собою і/або подібні за своєю природою (рід (вид) товарів та вид матеріалу, з якого товари виготовлені) чи призначенням, і використання щодо таких товарів тотожних чи схожих знаків, ймовірно, може викликати у певному секторі споживачів асоціації щодо єдиного джерела їх походження. Основними ознаками, на підставі яких визначається спорідненість товарів, є: рід (вид) товарів, призначення товарів; вид матеріалу, з якого виготовлені товари. Інші ознаки відносяться до допоміжних. Це: види потреб, які задовольняють товари; умови реалізації (збуту) товарів; характеристики визначених кіл споживачів.
Як розповів Костянтин Зеров, основним інструментом для встановлення спорідненості товарів і/або послуг є Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація), в основу якої покладено ознаки спорідненості товарів і/або послуг. Згідно Ніццької класифікації такий товар як “сумки” віднесено до 18 класу, натомість віртуальні товари належать до класу 9, оскільки вони розглядаються як цифровий контент або зображення. До 9 класу також відносяться новомодні “файли цифрові завантажні, аутентифіковані невзаємозамінними токенами (NFT)”.
“Тобто, за замовчуванням сумки та NFT не є пов’язаними (спорідненими) між собою (різні призначення, матеріали, умови поширення тощо), а відтак власник торговельної марки для сумок не зможе забороняти використання такого ж самого або схожого позначення для NFT”, – відзначає експерт.
Виключення із цього правила становлять добре відомі (“знамениті”) торговельні марки, що визнані такими в установленому законом порядку. Їх обсяг правової охорони поширюється також і на товари і послуги, що не є спорідненими з тими, для яких знак визнано добре відомим, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв’язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
Що вирішив би український суд?
Якщо допустити, що торговельна марка “Hermes” визнана добре відомою в Україні, то можна було б використати стратегію нападу, що у пересічного користувача торговельна марка Hermes асоціюється із розкішшю і високою вартістю.
Купівля пересічними користувачами NFT з “віртуальними” сумками, ймовірно, буде пов’язана в основному через знакову цінність оригінального бренду Hermes. Тобто споживачі оригінальних сумок можуть бути легко введені в оману, що нібито їх улюблений люксовий бренд долучився до модних трендів, а відтак цей NFT також має високу вартість. В такому випадку український суд мав би правові підстави заборонити використання цього позначення у NFT – аналогічно рішенню американського суду.
