На початку жовтня парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт “Про кредитну історію” (№14013). Його ухвалення передбачено Меморандумом про економічну та фінансову політику з МВФ, а мета – посилення захисту прав позичальників, покращення обміну інформацією на кредитному ринку та підвищення її якості. Які ключові новації запровадить закон після прийняття та що змінить для споживачів і гравців ринку?
Ключові зміни
Законопроєкт про кредитну історію, як передбачається, сприятиме відповідальному кредитуванню та забезпечуватиме використання кредитної історії лише для оцінки кредитоспроможності, управління ризиками та ідентифікації клієнтів.
Перш за все, документ уточнює перелік інформації, яка включається в кредитну історію, строки її зберігання (до 10 років) і механізми її знищення після спливу цього терміну. Кредитори будуть зобов’язані передавати дані до бюро кредитних історій протягом двох робочих днів – це унеможливлює затримки й зменшує ризики шахрайства. Законопроєкт визначає правові засади розкриття інформації, що становить банківську таємницю або таємницю фінансової послуги.
Однією з головних новацій є механізм “стоп-кредит” – кожен громадянин зможе заявити про небажання укладати нові кредитні договори. Будь-який кредит, виданий після такої заяви, може бути визнаний нікчемним. Це суттєво підвищує захист громадян від шахрайських схем і кредитного тиску.
Окрім того, законопроєкт гарантує право громадянина на безоплатний доступ до власної кредитної історії та можливість виправлення чи видалення недостовірних даних.
Також удосконалюється порядок оновлення інформації про історію в разі відступлення права вимоги за кредитом, зокрема в разі виведення кредитора з ринку. Водночас документ посилює вимоги до бюро кредитних історій – зокрема, до структури їхньої власності, репутації керівництва, систем внутрішнього контролю, кіберзахисту та інформаційної безпеки. Запроваджується також можливість транскордонного обміну даними між бюро за згодою позичальника, і визначається перелік країн, з якими такий обмін дозволений.
Національний банк України здійснюватиме контроль за діяльністю бюро кредитних історій. НБУ матиме право застосовувати коригувальні заходи та заходи впливу за порушення вимог законодавства.
Дуже важливою новацією є і створення публічного електронного Реєстру бюро кредитних історій.
Оновлене законодавство про кредитну історію: коментар законодавиці
Законопроєкт 14013 прокоментувала народна депутатка, членкиня парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ольга Василевська-Смаглюк. За її словами, користуючись застарілістю норм, шахраї брали кредити на військовослужбовців, на людей, чиї персональні дані випадково опинялися в інтернет-просторі. Завдяки ухваленню нового законопроєкту таке шахрайство буде неможливе.
Документ також встановлює можливість самозаборони на отримання кредитів. “Якщо людина не хоче, щоб хтось їй нав’язував кредити, або ж побоюється, що може стати жертвою шахрайства з її персональними даними, то може встановити таку самозаборону”, – пояснила політикиня.
За її словами, передбачено й обмін інформацією між кредитними бюро, що також дуже важливо. “Громадянам уже не потрібно буде звертатися в кожне кредитне бюро для уточнення своїх даних. Загалом цей законопроєкт потрібен для того, щоб ми завершили реформу кредитування в Україні, боролися з непрацюючими кредитами, яких зараз на ринку України більш як на триста мільярдів. Ми повинні захистити наших військовослужбовців, їхніх родичів, сім’ї зниклих безвісти осіб, щоб вони не опинялися в ситуації, коли, не беручи кредити, вони вимушені були віддавати чужі борги», – наголосила народна депутатка.
Новий законопроєкт: як реагує ринок?
А як законопроєкт про кредитну історію сприйняли ключові гравці ринку? Про це ми запитали Катерину Данильченко, директорку Міжнародного бюро кредитних історій (МБКІ).
“Законопроєкт усуває деякі прогалини в сфері кредитних історій, однак він потребує суттєвого доопрацювання — насамперед у частині відповідальності бюро кредитних історій, вимог до керівників, виведення бюро з ринку та контролю над діяльністю бюро.
Наприклад, на бюро кредитних історій пропонується покласти відповідальність за надання позичальникам недостовірної інформації. Наразі бюро фактично не мають достатніх інструментів впливу на джерела інформації, тоді як розміри відповідальності, запропоновані в документі, не відповідають реальним ризикам.
Загалом нових рішень у законопроєкті небагато — це радше спроба формалізувати вже наявну практику, ніж запропонувати системні зміни. Тим більше, що чинна редакція закону була свого часу грамотно виписана й створила основу для зрілого та сталого розвитку ринку послуг зі зберігання та обміну кредитних історій”, – зазначила Катерина.
