Василь Невмержицький, фінансовий аналітик
Ми багато говоримо про штучний інтелект у банках. Обговорюємо, скільки працівників він зможе замінити, як швидко відкриватимуться рахунки, видаватимуться кредити та проводитимуться платежі. Банки вкладають величезні кошти в технології, скорочують кількість відділень, переводять клієнтів на дистанційне обслуговування.
Але за всіма цими змінами ми якось забуваємо про людей похилого віку. Про наших батьків, дідусів і бабусь, які теж користуються банківськими послугами, отримують пенсії, оплачують рахунки та зберігають заощадження.
Для України ця тема особливо важлива. Через війну, виїзд молоді за кордон і низьку народжуваність частка літніх людей збільшується. Багато хто залишився сам: діти за кордоном, онуки в інших містах. А всі побутові та фінансові питання доводиться вирішувати самостійно.
Нещодавно Bloomberg опублікував цікаву статтю: «Якби ваш банк міг виявити деменцію, чи дозволили б ви йому це?»
Американські дослідники звернули увагу на те, що зміни у фінансовій поведінці людини іноді починаються за кілька років до встановлення діагнозу.
Фінансова консультантка Сенді Адамс працює з клієнтами вже 30 років. Близько 75% із них — люди віком від 65 до 95 років. За цей час вона навчилася помічати незвичні речі. Наприклад, людина, яка раніше добре розумілася на інвестиціях, раптом починає панічно боятися фондового ринку. Інший клієнт кілька разів на тиждень телефонує з однаковими запитаннями або забуває, як дістатися до її офісу.
Звичайно, це не означає, що людина обов’язково хвора. Але коли знаєш клієнта багато років, такі зміни важко не помітити.
Дослідниця Університету Колорадо Лорен Херш Ніколас понад десять років вивчає зв’язок між деменцією та фінансовою поведінкою. Одне з її досліджень показало, що протягом шести років перед клінічно помітними проявами захворювання різниця в накопиченому майні між домогосподарствами людей, у яких розвинулася деменція, та іншими домогосподарствами збільшувалася майже на 100 тисяч доларів.
Дослідники припускають, що одна з головних причин — погіршення здатності правильно розпоряджатися грошима. Людина може забувати про платежі, ухвалювати невдалі інвестиційні рішення або ставати легкою здобиччю шахраїв.
За прогнозом дослідження Global Burden of Disease, який наводить Bloomberg, до 2050 року кількість людей із деменцією у світі може майже потроїтися порівняно з 2019 роком.
А тепер уявімо звичайного українського пенсіонера. Він багато років отримує пенсію на картку, оплачує комунальні послуги, купує продукти, іноді знімає готівку. І раптом починає переказувати значні суми незнайомим людям або знімати всі свої заощадження.
Банк бачить ці зміни. І виникає питання: чи повинен він просто виконати операцію, чи все-таки спробувати попередити клієнта про можливий ризик?
Особливо якщо згадати, скільки сьогодні випадків шахрайства з банківськими картками.
Літній людині телефонують нібито зі служби безпеки банку. Повідомляють, що її рахунок заблоковано, гроші намагаються викрасти або потрібно терміново підтвердити операцію. Людина хвилюється, називає код із повідомлення або самостійно переказує гроші на так званий безпечний рахунок.
І за кілька хвилин може втратити всі заощадження.
Для пенсіонера навіть 10–20 тисяч гривень можуть бути грошима, які він відкладав роками. А зараз шахраї отримують ще й можливості штучного інтелекту: підробляють голоси, створюють переконливі повідомлення та вигадують нові способи обману.
Тому, коли ми обговорюємо впровадження ШІ в банках, варто говорити не лише про скорочення витрат і збільшення продажів, а й про захист клієнтів.
Якщо система здатна аналізувати мільйони операцій, вона може помітити незвичний переказ або різку зміну фінансової поведінки. Банк міг би попередити людину про шахрайство, запропонувати додаткове підтвердження чи допомогу працівника.
У США цим уже займаються. Організація AARP у 2019 році запустила програму BankSafe, яка навчає банківських працівників розпізнавати можливе шахрайство та фінансову вразливість літніх клієнтів.
За даними AARP, навчання охопило понад 1 500 фінансових установ. Організація оцінює суму коштів, втраті яких вдалося запобігти, приблизно у 550 мільйонів доларів.
Американський M&T Bank навіть має спеціалізовану команду, яка відстежує можливі випадки фінансової експлуатації літніх людей. При цьому банк наголошує, що його мета — не блокувати кожну незвичну операцію, а захищати клієнтів, не заважаючи їм користуватися власними грошима.
Науковці Університету Колорадо також працюють над моделлю штучного інтелекту, яка аналізуватиме багаторічні кредитні дані та шукатиме можливі ранні ознаки когнітивних порушень. Поки що це дослідження, а не готова система для банків.
І тут важливо не перейти межу. Банк не повинен ставити медичні діагнози чи обмежувати права людини лише через її вік. Незвична операція ще не означає, що клієнт має проблеми зі здоров’ям.
У Bloomberg є й дуже людська історія.
Американець Джеррі ДеКартере багато років працював інженером. Після виходу на пенсію разом із дружиною Джен він грав у гольф. Джеррі завжди підраховував результати учасників. Раніше це займало кілька годин, але згодом на ту саму роботу почав витрачати цілий день.
Дружина помітила зміни. Пізніше в чоловіка виявили хворобу Альцгеймера. Джен взяла на себе сімейні фінанси, налаштувала автоматичну оплату рахунків і почала самостійно спілкуватися з фінансовою консультанткою.
Це допомогло родині уникнути значних фінансових втрат.
А тепер повернімося до українських банків.
Я добре розумію, чому вони скорочують відділення. Це великі витрати на персонал, приміщення, охорону та обладнання. Більшість операцій справді дешевше проводити дистанційно.
Але спробуйте пояснити людині у 80 років, що для розблокування картки потрібно зайти в застосунок, пройти ідентифікацію, підтвердити особу й виконати ще кілька дій.
Хтось легко впорається, а комусь потрібна допомога. І можливість прийти до відділення, поговорити з працівником та отримати зрозумілу відповідь залишається дуже важливою.
На мою думку, українським банкам варто подумати про окремі програми обслуговування літніх клієнтів. Навчати персонал розпізнавати шахрайські ситуації, пропонувати добровільні обмеження на великі перекази, додатковий захист карток і простий зв’язок із живим працівником банку.
За згодою клієнта можна передбачити довірену контактну особу, до якої банк звертатиметься в заздалегідь визначених випадках. Звичайно, без автоматичного доступу родичів до грошей та з дотриманням банківської таємниці.
До речі, це ще й питання банківської лояльності. Серед людей старшого віку чимало власників депозитів і заощаджень. Вони можуть обслуговуватися в одному банку десятиліттями. І якщо банк допомагає їм зберігати гроші та почуватися захищеними, таку довіру важко переоцінити.
Звичайно, не все залежить від банків. Нам самим варто частіше запитувати батьків, чи не телефонували їм шахраї, чи не було незрозумілих списань із карток, чи не потрібна допомога з платежами. Але робити це потрібно без зайвого контролю, поважаючи їхню самостійність.
Ми навчили банки за секунди проводити платежі, аналізувати мільйони операцій та обслуговувати клієнтів без відділень. Але чи навчили ми їх помічати, коли літня людина потрапила в біду і може втратити всі свої заощадження?
Мені здається, саме тут штучний інтелект міг би принести справжню користь.

