Анатолій Сівоздрав, адвокат, керівник практики супроводу бізнесу GRACERS
Останні роки показали, що для власника бізнесу найбільшою цінністю є не лише прибутковість компанії, а й здатність зберегти активи незалежно від економічної ситуації, судових спорів чи претензій кредиторів. Водночас поширеною помилкою є переконання, що захист активів полягає у їх приховуванні або переведенні до офшорної юрисдикції. Насправді сучасне структурування активів — це насамперед законний розподіл ризиків, який дозволяє забезпечити стабільність бізнесу та захистити майно власника.
Які інструменти дійсно працюють у 2026 році?
На практиці універсального рішення не існує. Структура, яка буде ефективною для міжнародної групи компаній, може виявитися абсолютно недоцільною для малого чи середнього українського бізнесу.
Сьогодні найбільш поширеними інструментами залишаються холдингові компанії, трасти, приватні фонди, сімейні офіси, розмежування активів між різними юридичними особами та використання механізмів страхування. При цьому ефективність кожного з них залежить не від країни реєстрації, а від того, чи має структура бізнесу реальну економічну мету та чи відповідає вимогам законодавства.
Трасти: чи є вони абсолютним захистом?
Траст — це конструкція англосаксонського права, за якою власник передає майно довірчому керуючому для управління в інтересах визначених бенефіціарів. Найчастіше такі структури створюють у Великій Британії, Джерсі, Гернсі, Новій Зеландії або окремих штатах США.
Проте траст не є універсальним способом захисту майна. Якщо передача активів здійснюється після виникнення боргів або з очевидною метою уникнення виконання зобов’язань, існує ризик оскарження таких дій. Крім того, українські податкові резиденти повинні враховувати правила контрольованих іноземних компаній (КІК), міжнародний автоматичний обмін податковою інформацією та вимоги щодо розкриття кінцевих бенефіціарних власників.
Саме тому траст варто розглядати як інструмент довгострокового корпоративного планування, а не як спосіб приховати активи.
Холдингова структура — основний інструмент захисту бізнесу
На мою думку, саме правильно побудована холдингова структура є найбільш ефективним способом захисту активів для більшості українських підприємців.
Її основний принцип полягає у розмежуванні функцій. Операційна компанія займається виробництвом або наданням послуг, окрема компанія володіє нерухомістю, інша — інтелектуальною власністю чи обладнанням.
Такий підхід дозволяє мінімізувати наслідки можливих судових спорів або претензій кредиторів. Якщо ризик реалізується щодо операційної компанії, це не означає автоматичної втрати всіх інших активів групи.
Чи потрібен сімейний офіс середньому бізнесу?
Багато хто вважає, що сімейний офіс — це інструмент виключно для власників багатомільйонних статків. Насправді його основна функція полягає не у створенні окремої компанії, а в централізованому управлінні сімейними активами.
До такого управління можуть входити корпоративні права, нерухомість, інвестиції, податкове та спадкове планування, а також координація роботи юристів, аудиторів і фінансових консультантів. Для багатьох представників малого та середнього бізнесу це вже не розкіш, а елемент системного управління капіталом.
Українські альтернативи
Не кожному власнику бізнесу доцільно створювати іноземні структури. Часто достатньо правильно оформити корпоративні договори між учасниками товариства, розподілити активи між окремими компаніями, використовувати страхування майнових ризиків та відповідальності керівників.
Такі рішення є простішими в адмініструванні та не створюють додаткових податкових обов’язків, характерних для іноземних компаній.
Як структурування активів взаємодіє із законодавством про КІК
Після запровадження в Україні правил щодо контрольованих іноземних компаній (КІК), передбачених статтею 39² Податкового кодексу України, використання іноземних компаній перестало бути виключно корпоративним питанням і стало також питанням податкового планування.
Сьогодні створення холдингової компанії, трасту чи іншої іноземної структури саме по собі не звільняє українського податкового резидента від виконання обов’язків, встановлених законодавством. За наявності контролю над іноземною компанією особа може бути зобов’язана повідомити податковий орган про таку компанію, подати звіт про КІК, а у випадках, передбачених Податковим кодексом України, включити скоригований прибуток КІК до власного об’єкта оподаткування.
Саме тому при структуруванні активів необхідно оцінювати не лише корпоративні переваги обраної юрисдикції, а й податкові наслідки для кінцевого власника. Практика свідчить, що неправильно побудована міжнародна структура може призвести до значних податкових донарахувань, штрафних санкцій та тривалих спорів із контролюючими органами.
Що буде з іноземними структурами після вступу України до ЄС
Поширеною є думка, що після вступу України до Європейського Союзу використання іноземних компаній, холдингів або трастів стане неможливим. Насправді це не відповідає дійсності.
Європейський Союз не забороняє використовувати іноземні корпоративні структури. Водночас законодавство ЄС побудоване на принципах прозорості та економічної обґрунтованості (economic substance). Це означає, що іноземні компанії повинні здійснювати реальну господарську діяльність, мати економічну присутність у відповідній юрисдикції, а інформація про їхніх кінцевих бенефіціарних власників повинна бути доступною компетентним органам.
З огляду на курс України на європейську інтеграцію можна прогнозувати подальшу гармонізацію українського законодавства з правом ЄС, зокрема щодо автоматичного обміну податковою інформацією, розкриття структури власності та контролю за транскордонними корпоративними схемами. Тому у майбутньому перевагу матимуть не формальні офшорні конструкції, а прозорі міжнародні структури, створені для реальної господарської діяльності та довгострокового управління активами.
Найдорожчі помилки
Найчастіше власники бізнесу починають думати про захист активів уже після виникнення спору або відкриття судового чи кримінального провадження. Саме тоді більшість механізмів уже не працює так, як очікується.
Не менш небезпечними є використання номінальних власників, змішування особистих і корпоративних активів, відсутність податкового аналізу та ігнорування вимог законодавства про КІК.
Ефективний захист активів — це не окремий юридичний документ і не реєстрація компанії в іншій країні. Це комплексна система корпоративного та податкового планування, створена завчасно. Саме така модель дозволяє власнику бізнесу не лише мінімізувати ризики, а й забезпечити стабільність бізнесу.
